Польові дослідження з патріотичним компасом

З часу загибелі видатного українського географа Степана Рудницького минуло понад 70 років. На жаль, і досі його ім’я відоме лише у вузьких наукових колах. А проте Степан Рудницький був першим українським науковцем, який здійснив географічні дослідження українських земель, розробив планове вивчення України в усіх ділянках географічної науки та започаткував картографічну справу. Він уперше створив загальний курс «Географія України». Ця книга вийшла в перекладі багатьма мовами світу.

Рудницький був академіком Всеукраїнської академії наук (ВУАН), членом–кореспондентом Віденської АН, членом–кореспондентом Королівського географічного товариства в Берліні і дійсним членом Чехословацького географічного товариства у Празі. Проте визнання у світі було перекреслено забуттям в Україні. 21 березня 1933 року органи ДПУ УРСР заарештували Степана Рудницького «як члена контрреволюційної організації, що займався шкідництвом та шпіонажем». Ученого було розстріляно 3 листопада 1937 року на Соловецьких островах. Повна реабілітація відбулася лише 1965 року. А 30 березня 1990 року Степана Рудницького було поновлено (посмертно) в складі Національної Академії наук України, звідки його було незаслужено виключено у січні 1934 року.

Перший серед географів

Народився Степан Рудницький у Перемишлі 3 грудня 1877 року у високоосвіченій родині. Його батько був викладачем історії та географії. Середню освіту Степан здобув у Львові і вступив на філософський факультет Львівського університету. 16 грудня 1899 року він склав так званий професорський іспит і здобув право навчати географії та історії українською, польською та німецькою мовами викладання. Згодом він здобув ступінь доктора філософії.

Ще будучи студентом, Степан Рудницький залишився круглим сиротою. 1896 року померла його мати, а через два роки — і батько. Скрутні матеріальні умови змусили Рудницького самостійно заробляти собі на прожиток. Спочатку він працював викладачем, а 1904 року одержав титул професора. Того ж року для поглиблення знань із геоморфології та геології Степан Рудницький їде за кордон, до Відня. Звідти він здійснює самостійні екскурсії (переважно пішки) по багатьох країнах Західної Європи. Починаючи з 1904 року, Степан Рудницький збирає матеріали до курсу географії України.

1910 року вийшла друком перша частина книги «Коротка географія України (Фізична географія)». Написання своїх праць Степан Рудницький здійснював після польових географічних досліджень — експедицій. Розпочав він їх 1899 року ще студентом і проводив навіть за найменш сприятливих погодних умов кожної весни, літа й осені. Саме робота в експедиціях була для вченого джерелом нагромадження фактичного матеріалу і поглиблювала його знання. Зокрема, він детально вивчив морфологію басейну Дністра, тобто майже всю територію Західної України, яка на той час входила до складу Австро–Угорщини. Згодом Степан Рудницький зосереджує свої польові дослідження на Підкарпатській частині басейну Дністра, а також здійснює експедиційні роботи на Поділлі. Водночас Степан Рудницький ґрунтовно вивчав і загальногеографічні проблеми. Його цікавила суть географії як науки, історія її розвитку, місце географії серед інших природничих наук. Результати цих досліджень були викладені ним у першій монографії «Нинішня географія», що вийшла друком 1905 року у Львові.

1908 року Степан Рудницький очолив у Львівському університеті кафедру географії. Він принципово викладав українською мовою, хоча як географ на кожному кроці стикався з мовними і термінологічними труднощами. Саме тому вчений сам почав працювати над географічною термінологією, перекладаючи з німецької мови на українську географічні поняття.

1914 року Рудницького вже як відомого вченого було обрано членом кураторії Національного музею у Львові. 1914 року у Відні Степан Львович видав перший том книги «Ukraina und die Ukrainer», згодом ще одну працю — «Die Verbreitung der Ukrainer». А 1916 року він надрукував фундаментальну монографію «Ukraine, Land und Volk», яка була перекладена з німецької на англійську і видана в Нью–Йорку 1918 року. Фактично цією працею нашу державу було відкрито для світу, адже це була перша наукова робота з географії України ілюстрована фізичною, геологічною, тектонічно–морфологічною, етнічною та кліматичною картинами.

1919 року польська окупаційна влада звільнила Степана Рудницького з університету. Під загрозою подальших репресій вчений був змушений залишити Львів. Протягом одного року він викладав географію в Кам’янець–Подільському Українському державному університеті, а 1920 року його запрошують викладати економічну географію в Академії світової торгівлі у Відні. Перебуваючи у Відні, Степан Рудницький доклав багато зусиль для створення там Українського вільного університету. Після переведення університету з Відня до Праги він працює там ординарним професором географії, а згодом деканом філософського факультету. Окрім того, у Празі Рудницький викладає географію у Вищому педагогічному інституті ім. Драгоманова і читає географію Східної Європи в Карловому університеті. Перебуваючи у Празі, Степан Рудницький згуртував навколо себе групу працівників і студентів, з якими майже щороку здійснював експедиції з метою вивчення геоморфології та геології Закарпатської України.

«І «хохли» щось путнього потрафлять робити»

Академік Рудницький вважається основоположником української політичної географії. Першою його значною працею з цієї теми була робота «Die Ukraine von politisch–geographischen Standpunkt» («Україна з політично–географічного становища»), видана у Відні німецькою мовою 1916 року. Події того часу (завершення Першої світової війни, жовтневий переворот і розпад Російської імперії) вимагали негайної відповіді на питання подальшої долі України, оскільки у Східній та Центральній Європі проходили значні територіальні зміни. В цій обстановці Рудницький видає 1920 року в Берліні німецькою мовою свою узагальнюючу роботу з питань політичної географії України — «Україна і великодержави». Українською мовою 1923 року вийшов друком лише скорочений варіант цієї праці під назвою «Українська справа за становища політичної географії». Академік Рудницький наголошував, що «...тільки національним державам належить майбутнє. Модерна світова політика повинна підтримувати творення винятково національних держав. Цього вчить досвід останніх століть». Вчений обґрунтовує позицію української національної державності: «Утворення української національної держави в етнографічних межах є єдиним шляхом, щоб запобігти заколотам і конфліктам у південно–східній частині Європи. Без національної української держави доживемо в найкоротшому часі до нових тяжких воєнних і революційних катастроф».

Уже перебуваючи в Радян–ській Україні, Рудницький порушує питання політичної географії, які він розглядає в контексті висвітлення географічного положення України і, зокрема, Західної України. Він пише: «Географічне положення на довгі роки поставило Західну Україну в роль посередника поміж Середньою Європою і цілим Півднем східноєвропейського комплексу країн. Та виконати цю свою таку важливу роль зможе Західна Україна тільки тоді, коли вона перестане бути штучно ампутованим членом живого тіла України. І не треба забувати, що саме Україна внаслідок свого географічного положення мусить бути тереном, на якому вирішуватиметься доля (...) хтозна чи не цілого людства».

У вересні 1926 року Степан Рудницький одержав офіційне запрошення Народного комісаріату освіти УРСР переїхати на Радянську Україну. І вже в жовтні того ж року він виїздить до Харкова, де його призначають завідувачем кафедри в Геодезичному інституті. У жовтні 1927 року при Народному комісаріаті освіти в Харкові було засновано Український науково–дослідний інститут географії та картографії, першим директором якого став Степан Рудницький.

Про життя й діяльність академіка на зламі 20—30–х років найкращу характеристику дають уривки з його листа до сестри Софії Дністрянської: «Я такий перевантажений роботою, що як кожного дня не напишу дві сторінки друку і протягом тижня не зредагую одної мапи, то попадаю в безнадійний прорив. Та найгірше придавила мене робота, яку на мене покладено. В нас розпочато роботу з видання великої «Української радянської енциклопедії» на не менше 40–45 томів. Мене зроблено без мого старання редактором географічного відділу, що обіймає 11 відсотків матеріалу (до 5 томів) і кількасот мап. Можете собі уявити, яке це навантаження, коли згадаємо, як мало в нас тут дійсних географів. Не знаю, чи не впаду під тягарем цієї праці. Але взятись за неї мушу, бо нема нікого, дійсно нікого, хто міг би мене заступити. І треба так показати світові, що й «хохли» щось путнього потрафлять робити».

Проте праця вченого була перервана арештом. Мало що відомо про те, як і де він відбував покарання. Відомо, що навесні 1935 року Степан Рудницький перебував в ув’язненні на Соловках. А в листопаді 1937 року видатний український географ загинув на Соловках — далеко від рідної землі, якій присвятив усе своє професійне життя.

У публікації використано матеріали книги «Аксіоми для нащадків» (Львів, 1992).