Погрітися від «Свічада»

Слово «свічадо» має два значення: свічник і дзеркало. Однойменне видавництво, яке відзначило своє 20–річчя, «матеріалізує» обидва значення цього слова: віддзеркалення світла Божої мудрості у відповідь на запити людини. В Україні це єдине видавництво, що винятково українською мовою друкує як греко–католицьку, так і православну популярну християнську літературу, цікаву й практично–корисну для найширшого кола читачів — від воцерковлених до атеїстів, від малюків до осіб поважного віку.

«Ми, українці Польщі, жили в дуалізмі моральних цінностей»

— Пане Богдане, як сталося, що ваше суто українське видавництво було засноване в Польщі?

— Засновники видавництва «Свічадо» —це українці, народжені в Польщі після акції «Вісла», які виростали в атмосфері дуалізму моральних цінностей. З одного боку — ворожість переважної частини польського середовища до проявів «українськості», яку постійно пропагувала політика держави. З іншого боку — школа польського патріотизму. Пам’ятаю, як у дитинстві писав творчу роботу про книжку, в якій таврували діяльність УПА. Адже мій батько був вояком Української Повстанської армії.

З епохою «Солідарності» було зняте табу з українського питання у Польщі. У 1980-х роках греко–католицькі семінаристи у духовній семінарії в Любліні виразно декларували своє українське походження. Ця активність передавалася і світським студентам. Викладачі й студенти зацікавлено шукали інформацію про українську культуру, історію, релігію, Греко–католицьку церкву.

Здобуті знання і пережитий досвід заохотили нас до створення чогось на благо власного народу і Церкви. Спершу нелегально видавали журнал і розповсюджували між вірними УКГЦ. Цю ініціативу помітили у Римі, і греко–католицька курія подарувала видавництву перший комп’ютер і ксерокс. Тільки чудо допомогло перевезти цю техніку до Польщі, оскільки був 1988 рік — час генерала Ярузельського.

Наприкінці 1980–х років змінилася політична ситуація і в Україні. Кордони стали вільнішими. І з’ясувалося, що праця видавництва є дуже потрібною. Майже 50 років духовного вакууму спричинили в Україні великий голод на релігійну літературу. Звичайний молитовник ставав предметом контрабанди. Видані книги поступово перевозили в Україну. На зламі 1990–91 років вирішили перенести видавничу діяльність до Львова.

«Видавництв, які базуються на християнських засадах, в Україні небагато»

— Книги вашого видавництва не є конфесійними, тобто ви видаєте не винятково греко–католицьку літературу, а й православних, римо–католицьких, протестантських авторів...

— Наша основна спеціалізація — це популярна духовно–релігійна література. Видаємо також літургійні книги, богословську літературу, книги для дітей і молоді, різного роду порадники: для батьків, сім’ї чи людей, які просто хочуть краще пізнати себе і зрозуміти своє місце у світі. Є в нас хорові видання з нотами, наспіви церковних богослужінь, альбоми про іконопис. Часом друкуємо книжки, на перший погляд, далекі від християнства — про писанку, вироби з бісеру. Але слід пам’ятати, що культура переплітається з вірою. Видавництв, які базуються на християнських засадах, небагато в Україні, тому беремо потроху з кожної ділянки.

— Який відсоток серед виданої літератури — українських авторів?

— Відсотків сорок. Пе­реважно видаємо переклади — з польської, німецької, англійської, італійської, російської. Нещодавно видали переклад книги російського ігумена Євменія «Отче, я наркоман. Практичний посібник для душпастирів». Плануємо перекладати відомі твори світової християнської літератури, без знання яких важко говорити про розвиток духовності та богословської думки. Нещодавно побачило світ видання із серії «Художня християнська книга», започаткованої видавництвом у 2006 році, — книга Генріка Сенкевича Quo vadis («Куди йдеш»), яка вперше в Україні вийшла в перекладі українською мовою.

«Хроніки Нарнії — то Святе Письмо для дітей»

— Ваше видавництво першим в Україні видало «Хроніки Нарнії»...

— То була цікава історія. У 1993 році ми вирішили видати цю серію з семи книг українською мовою і намагалися знайти власників прав на неї. Тоді в нас ще не було розвиненого інтернету. Ми мали видання «Хронік» 1950–х років і писали за вказаними там адресами. Але відповідей не отримували. Ми вирішили, що, можливо, після смерті автора авторські права вже не діють, і видали перші чотири книги без згоди. А коли дійшло до п’ятої, вже з’явився фільм, і ми дізналися, що є власники. Ми пояснили їм ситуацію, і вони не мали до нас претензій. Але тендер на видання наступних книг серії ми програли... Якщо добре проаналізувати «Хроніки Нарнії», то видно, що то Святе Письмо, викладене для дітей у казковій формі. Наприклад, постать Лева — це образ Христа, який віддає своє життя за людей і потім воскресає.

— Українські автори ще не писали для дітей книжок подібної сили?

— Такого рівня, як Клайв Стейплз Люїс, я не знаю. Хоча ми пробуємо видавати українських авторів. Цього року видали оповідання українських письменників про Різдво. Хороший християнський автор має, з одного боку, добре писати, а з іншого — жити вірою, розуміти, чим є християнство і практикувати його. Думаю, що поволі в нас з’являться такі автори. Нещодавно вийшла третя книжка з нашої серії «Невигадані історії». Перша книжка італійських авторів. Друга і третя — вже українських. Це реальні історії, які трапилися в житті конкретних людей, які в особливий спосіб досвідчили присутність Бога.

«Ми допомагаємо тим, хто хоче змінити життя, але не знає як»

— Ваші книжки — це ніби посібник здорового життя.

— Є в нас книжки про те, як вирватися з депресії, як подолати зневіру. Ми хочемо допомогти людям, які готові щось робити у своєму житті, але не знають як. Найбільша проблема зараз, очевидно, — алкоголізм. Ми видали, серед іншого, книжку «Алкоголь: Як вирватися з зачаркованого кола» українського автора Юрія Кирика. Часто люди не розуміють, що алкоголізм — це хвороба. Думають, що алкоголіки «п’ють, бо хочуть». І намагаються їх умовляти, вичитувати. Наші книжки мають допомогти й узалежненим особами, і тим, хто поряд з ними, побачити можливості виходу з залежності. Очевидно, псевдотехніки, які обіцяють вилікувати за один день, — гіпнози, кодування — наївні. Бо алкоголізм — це хвороба цілої особистості. Вилікуватися від алкоголізму неможливо, але можна перестати пити. Ми видали також книжку «25 днів і ще 25 років» професора соціології Віктора Осетинського, дуже відомої постаті у Польщі, де він розповідає про свій спосіб вирватися з алкогольної залежності. Такими книжками ми хочемо спонукати наших читачів також активніше і з розумінням братися до боротьби з цим лихом.

Чому ми видаємо багато книжок про сім’ю? Краще подбати про профілактику, ніж потім лікувати хворобу. Є в нас серія «Порадник для батьків». Останнім часом видали книжки: «Дитина чемна і нечемна» Регіти Байль, «Десять кроків, які псують дитину» Дона Антоніо Мацці, «Як вітчиму стати батьком» Роберта Барнса. Минулого року побачила світ книга дитячого психіатра Олега Романчука «Жити серцем». Є окрема серія «Любов, подружжя, сім’я», якою ми хочемо допомогти чоловікам і дружинам у їхніх відносинах.

— Такі книги потрібні не лише в церкві, а й у звичайних книгарнях. Які проблеми виникають, коли домовлятися з книготорговцями?

— Думаю, що 80 відсотків наших книжок поширюються в Західній Україні, переважно через церковні структури. У Центрі й на Сході наших парафій набагато менше. Там ми працюємо з православними, якщо вони відкриті. Пробуємо співпрацювати з державними крамницями, але вони часто не зовсім розуміють, що то за тип літератури. Вважається, що «жіночий роман» легше продасться. Хоча мені здається: людям уже трохи обридло — не можна ж усе життя читати самі «жіночі романи». Ось ви читаєте вже сотий, а у вашому житті все так само сіро, як і було, нічого не змінюється. Ми ж своїми книжками хочемо допомогти людям зробити світ барвистим.

ДОВІДКА «УМ»

Видавництво «Свічадо» було засноване у 1987 році з ініціативи українських студентів Люблінського католицького університету в Польщі, які прагнули утвердити духовні цінності в сучасному світі. З 1992 року видавництво переноситься до Львова і розпочинає свою діяльність при Монастирі монахів студитського уставу. Сьогодні в редакції «Свічада» працює 43 особи: 40 — у Львові та 3 — у Києві. Розпочала роботу мульти–медійна студія «Свічадо». За роки своєї діяльності видавництво видало понад 750 книжок загальним накладом 3,5 млн. примірників. Спектр літератури широкий: релігійні, філософські, психологічні видання, молитовники, науково–популярні праці, літературно–художні та мистецькі видання. Для дітей щомісяця виходить журнал «Зернятко» (наклад близько 45 тисяч), а для підлітків — «Сто талантів».

ДОСЬЄ «УМ»

Богдан Трояновський народився в 1960 р. на півночі Польщі в українській родині, яка була переселена під час акції «Вісла». У 1979 р. поступив у Духовну семінарію в Любліні. По трьох роках перейшов на факультет психології Люблінського католицького університету. Паралельно здобуває богословську освіту. В 1986—87 роках спільно з іншими студентами засновує видавництво «Свічадо» в Любліні. В 1991 переїджає на постійне проживання до Львова, а від 1992 р. керує видавництвом «Свічадо» при Монастирі монахів студитів.