Перші успіхи прийшли до Олі Куриленко завдяки рекламі нижньої білизни.
Затвердження української моделі й акторки Ольги Куриленко на головну жіночу роль у наступній стрічці кіносеріалу про агента 007 стало великою сенсацією в кінематографічному світі та дуже приємною новиною для нас. Адже у світі нечасто згадують про Україну в позитивному сенсі. Британська газета «Дейлі мейл» написала у вівторок, що в боротьбі за роль «дівчини Бонда» наша співвітчизниця обійшла цілу юрбу визнаних голлівудських зірок, зокрема Камерон Діас та Ліндсей Лохан.
Продюсери «бондіани» Майкл Вілсон і Барбара Брокколі у перший день зйомок «Джеймса Бонда №22» (такою є робоча назва фільму) в лондонській кіностудії «Пайнвуд» заявили: «Ми щасливі продовжити «бондівські» традиції залученням до зйомок найкращих міжнародних акторів. Ольга Куриленко виконає роль небезпечно звабливої Камілли, яка кидає виклик агентові 007 і водночас допомагає йому прийти до тями та подолати емоційні наслідки зради Веспера».
До речі, на Ользі Куриленко, за її словами, спинив вибір сам «Джеймс Бонд» — англійський актор Деніел Крейг.
З усіх 22 серій «бондіани» це лише другий випадок, коли головну жіночу роль довіряють слов’янці, яка походить зі Східної Європи. Попередній випадок мав місце 1995 року — тоді роль агентки КДБ Наталії Симонової виконала польська акторка Ізабелла Скорупко (нам вона більше запам’яталася в образі Хелени Курцевич з історичної епопеї «Вогнем і мечем», 1999).
Однак, якщо почитати фахові західні ЗМІ, то зрозумієш: успіх Ольги Куриленко не є випадковим. Часопис «Роллінг стоун» вніс її прізвище до вузького списку п’яти найвродливіших акторок, які «засвітилися» 2007 року. Кінопреса дуже схвально відгукується про її ролі у фільмах «Хітмен» (тут дівчина з Бердянська гідно постала на тлі суто чоловічої компанії, яку очолював знаменитий продюсер Люк Бессон) та «Париж, я люблю тебе». А єдину поки що фахову нагороду — Бруклінського кінофестивалю (США) — Ольга отримала за кращу жіночу роль у французькій стрічці «Безіменний палець» 2005 року.
Прем’єра нового Бонда запланована на 7 листопада, але ще до цього ми побачимо Ольгу на екрані у фантастичній драмі «Тиранія».
Оля народилася 14 листопада 1979 року на березі Азовського моря — в Бердянську Запорізької області. Однією з перших про приголомшливу кар’єру «української Попелюшки» розповіла «Комсомольская правда в Украінє» в лютому минулого року. Майбутня супермодель навчалася у школі №16, клас із поглибленим вивченням англійської мови. Кажуть, за цією кралею ще в школі бігали всі хлопчаки. «Оля — різнобічно розвинена особистість: грала на піаніно, чудово малювала, займалася танцями, брала активну участь у багатьох шкільних виставах», — пригадує викладачка театральної майстерності Інна Камінська.
Мама Ольги — Марина Алябушева, викладачка образотворчого мистецтва в Бердянському педагогічному інституті, — розповіла про те, як починалася модельна кар’єра дочки: «Я пообіцяла їй: якщо будеш добре навчатися, влітку подамося в мандри. Після п’ятого класу ми з нею відвідали Санкт–Петербург, а після шостого — поїхали до Москви. В російській столиці з нами стався один випадок. У метро до нас підійшла жінка і пояснила, що збирається організувати міжнародну «Агенцію зірок» і що дівчинці варто спробувати пройти конкурс. Я здивувалася, адже Оля ще підліток. Тоді незнайомка взяла наші координати і пообіцяла зателефонувати, коли дочка підросте. Через кілька років дійсно пролунав дзвінок. Нас запросили на кастинг».
Так Ольга Куриленко витягнула свій щасливий квиток, хоча тоді вона й трохи не дотягувала до модельних стандартів (зріст — 173 см). Дівчина пройшла в Москві двомісячні курси, повернулася до Бердянська закінчувати школу, а невдовзі надійшла пропозиція підписати контракт із французькою агенцією «Медісон». «Я бачила, що Оля дуже хоче їхати в Париж, але боялася відпускати свою єдину дитину так далеко, — розповідає мати–одиначка Марина Алябушева. — Я захоплювалася астрологією, тому склала для доньки персональний гороскоп і побачила, що все буде добре. Лише тоді я змогла прийняти остаточне рішення».
Спочатку Оля часто телефонувала додому, скаржилася і навіть плакала. Уявіть собі — в 17 років опинитися в чужій країні, без знання французької мови (лише з англійською). Але шок минув. Ольга вже понад 10 років мешкає у Франції, є громадянкою цієї країни, а на батьківщину, за словами матері, навідується рідко — добре, якщо раз на рік. У Парижі в неї розкішна трикімнатна квартира.
Численні інтернет–сайти, присвячені Ользі Куриленко, інформують, нібито акторка незаміжня. Натомість Марина Алябушева свідчить про те, що її донька перебуває вже в другому шлюбі. Перший — із французом — виявився невдалим. Восени 2006 року Ольга вдруге вийшла заміж — за громадянина США латиноамериканського походження Дем’єна Габріеля. Їх познайомили спільні друзі, коли дівчина гостювала в Нью–Йорку. Весілля відгуляли в Барселоні.
Ольга Куриленко має незаперечні досягнення в модельному бізнесі — вона співпрацювала і надалі співпрацює з провідними аґенціями світу: «Некст» (Нью–Йорк), «Вімен» (Париж), «Фешн» (Мілан), «В’ю» (Барселона—Мадрид), «Тайм» (Цюріх), «Мікас» (Стокгольм). Рекламувала вироби провідних фірм: Bisou Bisou, Clarins, Evelyn Lingerie, Harvey Nichols, Helena Rubinstein, Just Cavalli, Kenzo ‘Amour’ Fragrance, Sisley, Yves Rocher та інших. Фото Ольги прикрашали обкладинки півтора десятка провідних модних журналів, зокрема американського «Гламур», французьких «Елль», «Іза», «Мадам Фігаро» та «Марі–Клер». Працювала «обличчям» фірми «Нівея» в Японії, відомого каталогу «Отто», французької фірми–виробника нижньої білизни Le Jaby тощо. З осені минулого року Куриленко є «обличчям» японської фірми «Кендзо».
Українка не цурається зйомок в оголеному вигляді.
Модельні дані: зріст — 176 см,
«стратегічні» виміри 88–60–89.
Колір волосся — темно–каштановий, очі — зелені.
«Безіменний палець» (L`Annulaire, 2005)
«Париж, я кохаю тебе» (Paris, je t’aime, 2006)
«Браслет щастя» (Le Porte–bonheur, 2006)
«Змій» (Le Serpent, 2006)
«Підозрювані» («Suspectes», 2007)
«Хітмен» (Hitman, 2007)
«Тиранія» (Tyranny, 2008; Ольга є також співсценаристкою цього фільму)
— Ольго, яким був твій шлях у велике кіно?
— Я народилася в містечку на півдні України. Завдяки жінці з модельної агенції, з якою ми з мамою познайомилися під час поїздки до Москви, мене відіслали до Парижа, бо там розшукували нові обличчя. Моя перша фотосесія була на Кубі, а надалі двері переді мною відчинялися просто безупинно. Життя моделі — це божевільне життя. Але в мене не було вибору, бо я не хотіла повертатися до України. Ви не можете уявити собі, як бідно ми жили. Моя мама була викладачкою, бабуся — лікарем, а обидва ці фахи в Україні дуже погано оплачуються. Як пригадаю часи, коли я сиділа голодною, мене охоплює ще більша рішучість, аби просуватися вперед.
— Як згадуєш свою роль у відомому фільмі «Париж, я люблю тебе», де твоїм партнером був Елайджа Вуд?
— Це був дуже позитивний досвід. Якщо вернутися трохи назад, то мені бракувало навичок акторської гри. Тому я попросила свою модельну агенцію організувати мені акторські класи тут, у Парижі. Я так собі міркувала: від цього ж нічого поганого не станеться. І була просто приголомшена, коли дізналася, що у своїй першій ролі зійдуся на знімальному майданчику з Елайджею Вудом (виконавець ролі Фродо в «оскароносній» кінотрилогії «Володар перснів». — Ред.). Він справжній джентльмен, бездоганний у кожному дублі. З ним дуже приємно розмовляти, хоча Елайджа надто сором’язливий.
— У шпигунському трилері «Змій» ти з’являєшся на екрані забинтованою. Для ефектності бандажу було запрошено японського дизайнера...
— Ці бинти здалися мені чудовими. Під час зйомок я сідала разом із фотографом, і ми годинами розмовляли про мистецтво бандажу. Це окрема професійна мистецька форма. Я виглядала в тих бинтах дуже сильно, немов у купальному костюмі, який зроблений із мотузок.
— Ти часто знімаєшся взагалі без купальника...
— ...І почуваюся комфортно з моїм тілом і голими сценами. Як акторка, я із задоволенням знімаюся в такому вигляді. Це чудове відчуття, просто захоплююче.
Щодо фільму «Змій», то він просто промовляв до мене. Був захопливим, а це, я вважаю, — головне у сценарії. Я походжу з України, а дівчата зі слов’янських країн тут, на Заході, потрапляють у дуже небезпечні пастки та незаконні афери, як це сталося з моєю героїнею у трилері «Змій». У них відбирають документи та паспорти, використовують як «живий сексуальний товар». Вони гадають, що їдуть у щось чудове, за новим життям, але з ними трапляється все навпаки. А мою героїню в цьому фільмі використовують як інструмент для знищення людей...
— Історія твого життя скидається на казку.
— Щоразу, коли я бачу велетенський плакат із моїм зображенням на хмарочосах Нью–Йорка, я уявляю собі, як пишається мною моя мати. Досі не можу повірити, що на цих величезних рекламах — я. Думаю собі: це, мабуть, Дженніфер Лопес чи хтось інший із славетних.
— Про співпрацю з яким кінорежисером ти мрієш?
— Я очікую на роль справжнього, повнокровного персонажу. Хотіла б працювати з Педро Альмодоваром. І з думкою про це поповнила список мов, які знаю, ще й іспанською. Я шаную творців, чиї фільми є одночасно і сюрреалістичними, і сповненими пристрастей. Мрію працювати з Девідом Лінчем. Я — його велика фанатка, а він — геній...
(З інтерв’ю британській газеті «Сан», осінь 2007 року)
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
