«Самурай» — опонент Путіна

      Минулими вихідними «Союз правих сил» провів з'їзд, на якому було прийнято відставки його співголів — Бориса Нємцова, Ірини Хакамади, Анатолія Чубайса і Єгора Гайдара. Це рішення стало виконанням обіцянки, яку дало керівництво партії ще перед виборами в Держдуму: у випадку поразки вони йдуть з керівних посад. Більше того, з'їзд узагалі ліквідував інститут співголів, ввівши посаду лідера партії — голови Федеральної політради. Однак до президентських виборів було вирішено лідера не обирати. «Якщо Ірина Хакамада вийде за результатами виборів на друге місце і набере більше відсотків, ніж СПС на парламентських виборах, то вона — лідер партії де факто», — вважає Борис Нємцов. Якщо ж результат Хакамади в президентській кампанії буде скромним, то пошук лідера партії значно ускладниться.

      Найболючішим на з'їзді СПС було питання підтримки партією кандидатури Ірини Хакамади на президентських виборах. Адже значна частина членів партії готова голосувати за Володимира Путіна, бажаючи продемонструвати цим лояльність до нинішньої влади і сподіваючись у майбутньому отримати від неї дивіденди у вигляді державних посад. Для уникнення конфлікту делегати з'їзду пішли на «вільне голосування».

      Та все ж, резюмуючи підсумки з'їзду, «Коммерсант-Daily» зазначає, що в партії відбувся розкол на «пропрезидентське» і «антипрезидентське» крила. При цьому прихильники Володимира Путіна в керівництві партії недвозначно пояснили розкол у СПС участю Ірини Хакамади у президентській кампанії.

      Як відомо, напередодні Нового року Хакамада вирішила самостійно висуватися кандидатом на президента Росії. «Я втомилася від цієї нескінченної інтриги в демократичній еліті, — сказала вона в ефірі радіо «Ехо Москви». — Це крок через демократичну еліту безпосередньо переговорити з людьми».

      За її словами, беручи участь у президентській кампанії, вона відстоює ідеали свободи і демократії в Росії. На прес-конференції 14 січня Ірина Хакамада заявила: «Вважаю, що, висунувшись кандидатом у президенти, я фактично кидаю виклик не лише безпосередньо президенту Володимиру Путіну і Кремлю. Я звертаюся до людей і кажу їм: не бійтеся, не мовчіть, тому що ще не все втрачено, треба тільки показати і продемонструвати владі, що ми можемо бути разом у своєму протесті і у відстоюванні своїх інтересів, свободи, нормальної демократії і цивілізованого, ясного і зрозумілого шляху розвитку Росії в майбутньому».

      Категорично відкинувши твердження про те, що її участь у виборах не обійшлася без Кремля (закидається, що це легітимізує кампанію Путіна), Ірина Хакамада відзначила, що від початку вона виступала проти бойкоту виборів чи голосування «проти всіх», і для неї була принциповою участь у виборах кандидата від демократичних сил. Отже, у ситуації, що склалася, вона «була змушена брати відповідальність на себе». Бойкот виборів як демократичної процедури, на її думку, «означає фактичну відмову від демократії».

      «Якщо ми не візьмемо участі у виборах зараз, то хто сказав, що ми виграємо їх у 2008 році? Що, тоді влада стане слабшою чи вона наступника не висуне? Чи у неї не буде контрольованих телеканалів? — запитує Хакамада. — Якщо зараз не рухатися і не працювати, то у 2008 році нічого не буде», — переконана вона.

      Про свою готовність підтримати Ірину Хакамаду вже заявив один зi співвласників ЮКОСа Леонід Нєвзлін. Він також закликав усіх учасників громадського об'єднання «Відкрита Росія» приєднатися до її передвиборчої кампанії.

      З якими ж ідеями Ірина Хакамада йде на вибори? Передусім вона виступає за зміну тих статей Конституції, що стосуються системи влади. «Ця Конституція застаріла. В ній треба зберегти все, що стосується прав людини, але все, що стосується влади, треба змінювати», — вважає вона. Зокрема, на її думку, необхідно переглянути роль адміністрації президента РФ, чіткіше визначити підпорядкування уряду, а також систему його формування. Вона погоджується з принципом, за яким уряд формується парламентською більшістю і несе тоді всю відповідальність.

      «Я — особистий опонент Путіна і тієї системи влади, яка була вибудована за останні чотири роки, — говорить Ірина Хакамада. — Мені не до вподоби цензура і самоцензура в ЗМІ, мені не подобається, коли партія влади, використовуючи абсолютно неконкурентні ресурси ЗМІ, забиває місця в парламенті, так що він як незалежна гілка влади перестає існувати, мені не подобається те, що уряд роздвоївся на адміністрацію президента і кабінет міністрів, і ніхто з них перед народом ні за що не відповідає. Це багатьом не подобається, але ніхто не зізнається. Якщо ми вирішили встановити радянську владу в особі єдиної і неподільної партії, то тоді скажіть: демократія закрилась».

      Ставши президентом країни, Хакамада готова також очолити уряд і взяти на себе всю відповідальність. «Я створю систему, за якої влада буде рівною перед законом, буде найматися суспільством, тобто відповідатиме перед людьми, якщо ж вона щось робитиме не так, у людей буде інструмент усунути її». Конкретно, вона обіцяє скоротити кількість міністерств iз 48 до 9 і вивільнені кошти спрямувати на соціальні проекти, реформу армії тощо.

      Торкнувшись проблеми Ічкерії, Хакамада сказала, що для її врегулювання «необхідно відділити терористів від політиків і з політиками розпочати діалог». На її думку, для Чеченії ефективнішою буде парламентська форма правління.

      У своєму зверненні до громадян Росії, постраждалих від державного тероризму, Ірина Хакамада звинувачує Володимира Путіна у злочинному приховуванні правди про трагедії, пов'язані з вибухами житлових будинків у Москві в 1999 році і з захопленням театру на Дубровці в 2002-му. Ставши президентом, вона обіцяє розкрити правду і про ці події, і про інші злочини влади. Посилаючись на свою посередницьку місію під час подій на Дубровці, вона робить висновок, що цей теракт допоміг розгорнути античеченську істерію, продовжити війну в Чеченії й утримати високий рейтинг президенту. «Я не боюся терористів від влади. Я звертаюся до всіх — не бійтеся й ви. Наші діти мають вирости вільними людьми», — закликає співвітчизників Ірина Хакамада.

Богдан ОЛЕКСЮК,

Інститут відкритої політики.