Бачиш ціль — не помічай перешкод

      Цільове призначення землі — штука, на яку незвиклі до юридичних умовностей власники не завжди звертають увагу. А дарма. Якщо, наприклад, шмат поля сільськогосподарського призначення якимось хитрим чином перетворити на землю несільськогосподарського призначення (зі спритниками, що так чинили, доводилося спілкуватися), то її можна хоч завтра продати. Або якщо ви взяли ділянку під дачу, а натомість засадили усі сотки садом, не спорудивши навіть найменшої халабуди, то все можна втратити. Приватизація землі — в першу чергу маю на увазі городи (тобто присадибні ділянки) і паї (поділені між екс-колгоспниками землі господарств) — триває. Багато хто з вас чекає якщо не на державні акти, то на землеміра, який має готувати документацію.

      «Ми написали заяви на сесію Дашинської сільської ради про те, щоб нам виділили земельну частку (пай) у розмірі 3,65 гектара кожному для ведення особистого селянського господарства», — пишуть «УМ» Олена Василівна та Олександр Олександрович Яковенки, Наталя Петрівна Розводівська та Галина Михайлівна Шпаківська із села Дашинка Володимир-Волинського району Житомирської області. З листа видно, що наші житомирські читачі вирішили скористатися передбаченим Указом Президента від 3 грудня 1999 року «Про невідкладні заходи щодо прискореного реформування аграрного сектору економіки» правом приєднати пай до присадибного господарства і працювати самостійно. До речі, як уже писала «УМ», аналогічну норму закріпив і новий Земельний кодекс. У пункті 2 статті 121 ЗК сказано, що «розмір земельних ділянок, що передаються безплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено в разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю)».

      Але повернемося до листа житомирян. 20 травня 2001 року сесія Дашинської сільської ради прийняла рішення надати їм «землю для особистого селянського господарства». Але 9 жовтня 2001 року (певно, після вказівки «згори») виконком без відома пайовиків прийняв інше рішення — «надати землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва». «У податковій нам пояснили, що для ведення особистого селянського господарства виділяється не більше 2 гектарів», — пишуть читачі, які вже отримали державні акти для ведення саме товарного сільськогосподарського виробництва.

      Змінили начебто дрібницю. Але, за бажання, застерігають юристи Проекту розвитку агробізнесу в Україні, власників таких ділянок можна звинуватити як мінімум в одному з двох правопорушень. Якщо селяни, відділивши свій пай, використовують його як додатковий город, для ведення особистого підсобного господарства, вони порушують Земельний кодекс, бо використовують землю не за цільовим призначенням. Мінімальний наслідок цього «злочину» — штраф від 51 до 340 гривень, максимальний — примусове вилучення земельної ділянки без відшкодування...

      Якщо ж власник землі визнає, що займається товарним виробництвом, то його можуть звинуватити в тому, що він не зареєструвався як підприємець, — це передбачено статтею 1 Закону України «Про підприємництво». На такого порушника чекає штраф від 51 до 136 тисяч гривень та ще й з можливою конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини. На щастя, поки що фахівці проекту про застосування таких заходів до селян не чули. Але вони можливі. Тому єдиний вихід — змінити цільове призначення землі, оскарживши (у випадку житомирян) рішення виконкому в суді.

      До речі, дуже часто штовхають пайовиків на слизьке саме податківці. Бо їм це вигідно. Адже в новому Земкодексі термін «особисте підсобне господарство» (як офіційно називалися селянські городи у старому кодексі, що втратив чинність 1 січня 2001 року) відсутній. Державний комітет земельних ресурсів листом від 5 квітня 2002 року № 14-22-4/2080 спеціально роз'яснив, що поняття «особисте підсобне господарство» і «особисте селянське господарство» за змістом тотожні. Та лист Держкомзему — не закон. Тому місцями (такі випадки зафіксовані, зокрема, на Запоріжжі) податківці на нього не зважають і обкладають пайовиків-одноосібників прибутковим податком. На тій підставі, що «Земельним кодексом України від 25 жовтня 1002 року надання громадянам земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства не передбачено» (лист ДПА від 17 липня 2002 року № 2396/к/17-0815).

      Тому будьте уважні, дивіться на цільове призначення ділянок, які стають вашою приватною власністю, адже від цього залежать як ваші можливості, так і сума податків, які якщо не сьогодні, то колись треба буде платити.