Рік Трампа, рік Зеленського. Не просто черговий рік війни
Це був рік двох уявлень, які зіткнулися лобами. Рік, коли Трамп дивився на Зеленського як на змінну в угоді, а Зеленський дивився на Трампа як на арбітра історії. >>
Малюнок Миколи КАПУСТИ.
У 1998 році в Україні з’явився перший тіньовий Кабмін — його створила Юлія Тимошенко. В 2001–му естафету спробувала перейняти Наталія Вітренко. У березні 2005–го, програвши вибори, «тіньовізмом» марив Віктор Янукович — своєму (так і не народженому) дітищу він придумав назву «суспільний Кабінет Міністрів». А дещо згодом, після відставки, протиставити власну структуру уряду Єханурова обіцяла та ж таки Тимошенко. Тож ідея, як бачимо, популярна. І навіть популістська. Адже якоїсь вагомої ролі тіньові уряди в історії України не відіграли. Втім це не заважає бажаючим створювати їх знову.
Як відомо, Віктор Янукович свій тіньовий Кабмін уже створив. Міністром фінансів у цьому форматі обраний Микола Азаров, оборони — Кузьмук, внутрішніх справ — Джига, палива і енергетики — Бойко, вугільної промисловості — Тулуб, праці і соціальної політики — Михайло Папієв, освіти і науки — Дмитро Табачник, закордонних справ — Грищенко, юстиції — Лавринович, промисловості й підприємництва — Кінах, крокодиловодства — Шуфрич тощо. Особи, як бачимо, до болю знайомі, жодної свіжої крові. Втім мова зараз не про них, а про їхніх несподіваних конкурентів — «народний тіньовий Кабмін», зібраний з представників маленьких партій в останні дні 2007 року.
«Хай ці партії скільки завгодно називають карликовими, — говорить прес–секретар Міжпартійної асамблеї Ростислав Мартинюк, — у них є одна спільна проблема: як представляти інтереси виборців, котрі за них проголосували? Закону про опозицію ще нема, тож партії, які входять до МАсУ, також бачать можливість взяти певну участь в опозиційних процесах». Тож для початку вони об’єднались у Міжпартійну асамблею. Цій структурі — лише декілька тижнів, вона ще не має навіть сайту, не кажучи вже про солідніші медійні ресурси. Зате має амбіції — рушії усіх процесів — опозиційних і не тільки.
Смішно чути, говорить Мартинюк, як після інформації про ту чи іншу позицію міністра закордонних справ Огризка, слово на «регіональному» теле– чи радіоканалі бере такий собі нині безробітний Костянтин Грищенко й починає всіх повчати, як будувати стосунки з Росією абощо. На питання «УМ», коли і де ми зможемо почути «повчання» тіньового міністра від МАсУ та хто, власне, буде їх озвучувати, Мартинюк відповів: кадрові питання другого тіньового уряду ще перебувають на етапі узгодження. «В нашому уряді будуть не комічні фігури, а люди авторитетні, які вже працювали в тих чи інших структурах — можливо, це будуть люди з–поза стін парламенту, а можливо, і народні депутати. До Нового року було визначено, як мінімум, сім міністрів», — каже Мартинюк, але прізвищ не називає. Проте додає, що особисто він на посаді міністра фінансів був би радий бачити колишню голову Бюджетного комітету ВР Людмилу Супрун, а на посаді міністра культури — кобзаря Тараса Компаніченка.
Людмила Супрун, лідерка Народно–демократичної партії, — одна з тих осіб, що входять до складу МАсУ. Іще одне досить відоме ім’я — Микола Габер (Патріотична партія України). Решту політгравців Мартинюк не деталізував. «У нас 35 партій», — зазначив він.
Попри кількість, фінансова «якість» союзників по Міжпартійній асамблеї залишає бажати кращого. Хоча кошти на розкрутку ідеї та медійну підтримку «тіньовики–2» уже посилено шукають. Що ж до їхніх конкретних планів на майбутнє, то вони просто наполеонівські: розробити проекти ефективного розвитку економіки України, створити дієві антикорупційні програми, забезпечити щодобовий експертний аналіз урядових рішень із залученням громадської думки та міжнародних організацій. «Серед пріоритетів — прогнозування наслідків діяльності уряду Тимошенко та тіньового уряду Януковича, якості роботи Верховної Ради. Залучатимуться провідні фахівці економіки, права та соціальної політики, які мають великий досвід роботи у вищих органах влади України».
Віктор Небоженко
керівник соціологічної фірми «Соціологічний барометр»:
— Пане Вікторе, схоже, що ті– ньовий Кабмін Януковича взялися профанувати...
— У Кабміну Януковича проблеми з кваліфікацією, а не з профанацією. Де вони знайдуть людей міністерського масштабу? Колишні міністри — це добре, але це найпростіший шлях. Тобто профанація почалася у самої Партії регіонів — замість того, щоб створити сильні комітети у Верховній Раді, дати туди найсильніших професіоналів і вже звідти впливати на Тимошенко, вони пішли найпростішим шляхом... Зібрались у своєму улюбленому місці — в кінотеатрі «Зоряний» — і самі себе скомпрометували.
— Тобто з них уже нічого путнього не вийде?
— Зрозумійте, що справжній тіньовий Кабмін — це професіонали, які рвуться до влади, а не ті, хто її щойно втратив і тепер чекає, коли «помаранчеві» цю владу віддадуть. «Тіньовики» — це люди, які звикли по 20 годин на добу працювати над критикою чинного Кабміну, і з якими неодмінно будуть рахуватися, а нічого подібного зараз і близько немає! Тож нічого дивного, що з’явився ще один Кабмін із маленьких політичних партій. Тут треба говорити не так про інфляцію самої ідеї, як про боротьбу компетенцій — хто з них справді почне працювати над конкретними проблемами, а хто нічого не робитиме... Януковичу доведеться багато працювати, щоб довести власну спроможність порівняно з Кабміном Тимошенко або просто з групою експертів чи якимсь інтелектуальним центром.
— Боюся, що боротьби на рівних не вийде: у Януковича в руках — значний медіа–ресурс.
— Знаєте, коли Тимошенко створювала тіньовий Кабмін, там не було потужного піар–забезпечення, але люди самі йшли і цікавились, бо це було варто того. Проблема в іншому: де знайти фахівців? Янукович сам до кінця не розуміє, за що він взявся. Більше того, в мене є підозра, що він став главою тіньового Кабміну, аби не ставати лідером опозиції, адже в цій іпостасі треба щодня боротися — психологічно це значно важче і, очевидно, менш для нього прийнятно...
Це був рік двох уявлень, які зіткнулися лобами. Рік, коли Трамп дивився на Зеленського як на змінну в угоді, а Зеленський дивився на Трампа як на арбітра історії. >>
Про викриття схеми систематичного хабарництва топпосадовців Державної прикордонної служби України – заявили антикорупційні органи. >>
Великий матеріал про людей, які у 2025 році діяли там, де система була на межі: бізнес, спорт, культура, медицина, спецоперації. >>
Лідер Кремля Володимир Путін заявив, що РФ могла б направити в "Раду миру" щодо Сектору Гази 1 млрд доларів із заморожених в США російських активів. >>
Українська політика давно живе за законами барокового театру: тут королеви не йдуть у відставку — їх знімають із трону публічно, під камери, з коментарями експертів і заголовками, які ще вчора здавалися немислимими. >>
Служба безпеки України відкрила кримінальну справу за статтею «державна зрада» проти політтехнолога Володимира Петрова. >>