У Кабінеті Міністрів Юлії Тимошенко — чимало персон, які прийшли в уряд уперше, зокрема керівник МОЗ Василь Князевич. Це людина, яка опікувалася життям глави держави після його отруєння і курує групу медиків, котрі лікують Віктора Ющенка й сьогодні. Особа Князевича є не надто відомою навіть журналістам. Він переконаний, що це і на краще: людину потрібно оцінювати за вчинками.
Зі здоров’ям у Президента нині все гаразд
— Василю Михайловичу, і все ж таки, ви, маєте намір бути політиком чи лікарем?
— Незважаючи на те, що справді деякий час був у політиці, завжди повертався до професійної діяльності. Я маю намір зробити політику в системі охорони здоров’я, яка згодом увіллється у загальнодержавну.
— А Президент легко погодився «відпустити» свого лікаря?
— Ситуація справді була пікантною, адже очолював службу колишнього «четвертого управління» і займався здоров’ям наших «достойників», які керують державою, в тому числі Президента. Відтак роздуми, чи приймати пропозицію піти на посаду міністра і чи зможу справитися з тими проблемами, які є в МОЗ, безперечно, були. Звісно, перед тим, як остаточно визріло рішення, я поїхав до Віктора Андрійовича. Він запевнив, що цілком підтримує мою кандидатуру.
— Ви і сьогодні опікуєтеся першою особою держави? Чи, принаймні, знаєте, наскільки Віктор Андрійович поправився після отруєння...
— Не можу сказати, що є лікарем глави держави, але досі курує групу лікарів, які опікуються станом його здоров’я. Це надзвичайно відповідальна робота, оскільки йдеться про замах на життя першої особи держави. Можу зазначити: здоров’я Президента значно поліпшилося. Так, ми пройшли дуже страшний період! Але, дякуючи Богу, зусиллям самого Віктора Ющенка і втручанню медицини, з ним уже все гаразд.
— А як же візити глави держави за кордон?
— Та не є таємницею, що в Європі технології в охоронній галузі поки що на голову вищі, ніж у нас! Переконаний: якщо після отруєння Віктора Ющенка ми не звернулися б до австрійських лікарів, тоді ще кандидат у президенти України просто б загинув! Нині в нас є чинний Президент, він у прекрасній фізичній формі й їздить за кордон лише для консультацій. А лікування проводиться винятково на базі нашої вітчизняної клініки і лише нашими фахівцями...
«Медицина на селі» — пріоритет міністерства
— То наскільки наша медицина є далекою від європейської, якщо Президент їздить для консультацій у Європу? Що ви, як міністр, успадкували?
— Знаєте, кожен міністр, перш ніж прийти на роботу, думає передусім, що залишить наступникам, і намагається щось позитивно змінити. Проте, на жаль, мусимо констатувати: на сьогодні система охорони здоров’я — у катастрофічному стані! І якщо ми прагнемо й надалі залишатися нацією, кількість населення якої зростає, хочемо бути здоровим народом, то повинні приділити системі охорони здоров’я велику увагу...
— Не секрет, що найгірше медичне забезпечення нині — в сільській місцевості. Як плануєте повернути лікарів у село?
— Програма «Медицина на селі» буде однією з пріоритетних у нашій діяльності. Адже третина населення України живе саме у селах, які практично вимирають. Віктор Ющенко особисто наголосив, що нині 300 сіл не мають медпунктів, не кажучи вже про амбулаторії, де нікому працювати. Спротив студентів під час намагання запровадження цієї програми вперше був абсолютно зрозумілим і виправданим, адже людина приїхала в Київ, закінчила інститут, побачила нові можливості, тому, звісно, вона не захоче їхати за двадцять гривень назад у село. А жорсткої системи, як при Радянському Союзі, коли відправляли примусово, нині немає. Та й соціальний стан села тоді був значно кращим. До речі, моя кар’єра теж починалася звідти, тому маю певний досвід. Якщо в місті зарплатня була 95 карбованців, а в село їхав — там 125. Було чимало й інших пільг. А різниця в 30 карбованців тоді була істотним стимулом. Нині справою номер один якраз і буде виконання програми реформ саме в сільській медицині. Буде дуже важко з фінансуванням. Йдеться про те, що, аби запрацювала програма «Медицина на селі», необхідно, щоб там лікар отримував найвищу офіційну заробітну плату — хоча б 2 500 гривень. Окрім того, він повинен мати службове житло, звісно, на період, поки працює там лікарем. Підписавши контракт, треба дати йому автомобіль і оснащення. Все це можна зробити за двома варіантами: повне державне забезпечення або приватна практика. Згодом буде вирішено, за якою саме схемою запрацює цей механізм, але надати ці можливості ми зобов’язані. Я не кажу про те, що матимемо результат, коли після прийняття усіх цих рішень на село масово поїдуть молоді люди. Проте, без сумніву, чимало тих, хто працює навіть у місті, побачивши належні для роботи умови, із задоволенням виїдуть в село.
Джерела фінансування тут можуть бути різними. Чимось зможе допомогти громада, а чимось — адміністрація. Приміром, те ж житло не обов’язково будувати. Є чимало будинків, які просто можна реконструювати. Попередня необхідна сума для програми «Медицина в селі» — 1 мільярд 300 мільйонів гривень. Але, впевнений, навіть її можна зробити значно меншою.
Страхова медицина може запрацювати через три роки
— У галузі є й інші нагальні проблеми, які слід терміново вирішувати. Зокрема, туберкульоз, СНІД, розповсюдження яких набуло епідемічних масштабів...
— Туберкульоз і СНІД — це справді стратегічно важливі проблеми. Якщо їх не здолати у себе вдома, про яку європейську перспективу може йтися? Адже нині в Україні тільки хворих на туберкульоз уже понад 600 тисяч. Утім щодо центрів боротьби з туберкульозом була і є чітка структура, яку просто треба наповнити. Правда, щодо СНІДу є занепокоєння, оскільки поки що 90 мільйонів гривень нам у бюджеті на наступний рік недодали. Але є домовленість упродовж першого кварталу переглянути всі програми і визначити пріоритетні напрямки.
— Наша медицина залишається безплатною лише на словах. На практиці ж — зовсім інакше. Як припинити побори в галузі?
— Ми задекларували перехід до страхової медицини. І маємо знайти важелі між пацієнтом та лікарем. Страхова медицина — це додатковий вантаж, який, можливо, і виведе частину грошей з тіні, але падає тягарем на плечі народу, адже вимагає сплачення внесків. Нині триває полеміка, який саме шлях необхідно обрати українцям: державний контроль і чіткі правила гри чи приватну медицину?
Якщо ми ухвалимо необхідні закони, то система реально може запрацювати років через три. Страхова медицина — не панацея, але варіантів і альтернативи немає. І час починати рухатися в цьому напрямі, чого, до слова, чекають медики. Адже медична галузь завжди вважалася елітною в будь–якій країні, а ми примудрилися перетворити її на головний біль. В очах суспільства ми перетворили медиків чи не в найбільших корупціонерів. Пора покінчити з цим!
— Як святкуватимете Різдво?
— Звичайно, зі своєю родиною, чого бажаю й усім читачам «УМ». На Різдво кожен, у кого ще є батьки, повинен обов’язково бути з ними. Бажаю всім з’їсти кутю, поколядувати. Нехай новий рік принесе усім оптимізму, посмішок, злагоди. Треба нам вчитися культури, бути добрішими один до одного, культурнішими, ввічливішими. Не хворійте і будьте здорові!
ДОСЬЄ «УМ»
Василь Князевич народився 9 березня 1956 року в селі Терновиця Тисменецького району Івано–Франківської області. Закінчив Івано–Франківське медичне училище, потім — Івано–Франківський медичний інститут. Працював медбратом терапевтичного відділення франківської лікарні №1, фельдшером швидкої допомоги, лікарем–інтерном Центральної райлікарні міста Бучач, що на Тернопільщині. У 1985—1987 роках — головний лікар Яблунівського тубдиспансеру. У 1987—1992 — головний лікар Бучацького району. З 1992 по 1998 роки завідував відділом охорони здоров’я Тернопільської облдержадміністрації. З 2000 року — головлікар Тернопільського обласного протитуберкульозного диспансеру, з 2002 року — головний лікар центральної поліклініки Деснянського району Києва. До квітня 2005 року — начальник управління охорони здоров’я Деснянської РДА столиці. Відтак по листопад 2006–го очолював медичне управління Державного управління справами, а з листопада 2006 року — заступник керівника Держуправління справами.
З 18 грудня 2007 року — міністр охорони здоров’я.
Кандидат медичних наук, Заслужений лікар України. Одружений, батько трьох дітей.
