За часів раннього середньовіччя з Азії до Європи разом із хрестоносцями на кораблях приїхали чорні й сірі щурі. Тваринки ці були, мов кара небесна. Відомо, що саме пацюки призводили до епідемій чуми та холери. Та у XX столітті миші й щурі стали основними лабораторними тваринами, на яких вчаться лікувати такі «людські» хвороби, як рак, туберкульоз, дифтерію, жовтуху, тиф, малярію, серцеву недостатність та багато інших. 90 відсотків відкриттів у фармакології здійснено завдяки цим гризунам. На них розробляють методи тонких хірургічних втручань і навіть випробовують нові косметичні засоби. Відбувається це завдяки спеціально виведеним лабораторним лініям білих мишей або щурів, де тваринки настільки подібні одна на одну, що нагадують однояйцевих близнюків.