Діти живого мистецтва

Як шкода, що всю чарівність дитинства ми починаємо розуміти, коли стаємо дорослими, казав Костянтин Паустовський. Його вислів, як і сентенції відомих письменників, громадських діячів і психоаналітиків, розважливо супроводять «Дітей» — виставку з фондів Національного художнього музею України. Експозиція відкрилась з нагоди зимових канікул і триватиме до 20 січня. Водночас це дитяче свято має цілком дорослу мету — виставка завершує перший етап загальнонаціонального проекту «Живе мистецтво», кампанії з популяризації українського арту.

Від мінімоделі дорослої людини — до дитини–особистості

У душі істинний художник — чадо Боже, котре на все дивиться чистими очима. Образотворче мистецтво дивовижно єднає митця з малям (згадайте, як крихітні живописці, замурзані фарбами, можуть годинами завзято відтворювати власне бачення світу на папері). Напевно, із всіх дорослих саме майстер пензля й барв найбільш зрозумілий дитині. Зрештою, вони цікаві одне одному. То й не випадково на виставці представлені роботи кінця ХІХ — початку ХХ століть, періоду появи самодостатнього образу юного створіння в мистецтві. Раніше карапуз був зменшеною моделлю дорослого. Чи, як в епоху романтизму, втілював ідеалізований символ такого собі дикуна, істоти не зіпсованої суспільством і цивілізацією. Лише згодом з’являється дитина–особистість. «Я намагалася цією виставкою підкреслити, що маля — це не матеріал, з якого ще треба щось ліпити, а довершене творіння. Тобто в кожній дитині закладено багато чого цікавого. І оте «щось» дорослі іноді можуть просто зіпсувати. А нам, навпаки, не завадило б учитися у малечі», — переконана куратор виставки Ганна Переходько.

Ідея експозиції народилася з теми дипломної, над якою пані Ганна — нині завідувач науково–методичного сектору відділу науково–просвітницької роботи НХМУ, працювала ще в Академії мистецтв. 2001 року музей організовував схожу виставку під назвою «Світ дитини», яка мала на меті передовсім показати розвиток дитячої мистецької тематики, починаючи з 17 століття до наших днів. Теперішні ж «Діти» уособлюють саме українську культуру. Серед 70 експонатів твори Миколи Пимоненка, Олександра Мурашка, Георгія Нарбута, Федора Кричевського, Тетяни Яблонської. Підбір робіт здійснювали з урахуванням юного віку потенційної аудиторії, щоб було не лише цікаво, але й пізнавально. Багато графічних технік — графітний олівець, офорт, ліногравюра, живопис олійний та темперний, зразки дитячих книг. Для повного дитячого щастя на виставці представлені й ляльки. З Державного музею іграшки сюди примандрували раритетні півстолітні пупси. Організатори виставки бідкаються, що обмаль приміщень спонукають до лаконічності — багато матеріалу не вдалося втиснути у два зали експозиції.

«Живе мистецтво» перекинулося на Львів і Одесу

Відкриття виставки супроводжувалося гучними забавами. Дошкільнята співали колядки й танцювали довкола ялинки. Поруч юні таланти гуртом розфарбовували чорно–білі копії відомих картин — вони і є головним елементом програми «Живе мистецтво». Листівки з контурами шедеврів пропонується розмалювати і прийти в музей співставити своє кольорове бачення з великим Автором. Цей проект — спроба залучити громадськість до діяльності НХМУ, зламати стереотип, що музей — це щось вкрите пліснявою, затхле й нудне. Навпаки, тут відбуваються мистецькі події, яскраві заходи, цікаві лекції — приміром, щосуботи розповідають про видатних живописців України, проходять уроки малювання, які веде Олена Агамян. Групи переповнені, бо на заняття допускають усіх охочих, без іспитів на геніальність.

Ретельно розроблена освітня програма — тематичні екскурсії. Для цього співробітники музею ходили від школи до школи, відвідували уроки. Тепер столичні навчальні заклади охоче використовують можливість буквально проілюструвати шкільні предмети, як то історію, літературу, українознавство, оригінальними полотнами великих майстрів. Вхід до музею для однієї дитини коштує 1 гривню. Екскурсія — 8 гривень з групи до 20 чоловік. Ціни цілком символічні.

Проект «Живе мистецтво» обіцяє жити довго, бо з 2008 року до Національного художнього музею України долучаються Львівська галерея мистецтв та Одеський муніципальний музей особистих колекцій ім. О.Блещунова. Та головне — разом із новими можливостями музейного мистецтва живуть і ростуть його адепти — діти, які обов’язково колись стануть творцями нових шедеврів та засновниками нових музеїв України.

Маріанна КУЗАН