Приватизовані сходи

      Хочете жити краще? Хочете не залежати від незговірливого сантехніка, неприступного майстра й узагалі від усіх їхніх міфічно існуючих послуг з утримання житла? Зрозуміло, ви хочете жити в кондомініумі. Не кажіть, що ви не знаєте, що це таке. В Україні процес приватизації державного житлового фонду триває вже дев'ять років. За цей період у власність громадян перейшло понад сімдесят відсотків квартир.Чотири роки тому Мін'юст зареєстрував громадську організацію під назвою «Київське міське об'єднання власників житла». Погодьмося, що все-таки мало хто знає, чим займається ця структура. Можливо, банально заробляє гроші, спекулює на довір'ї беззахисних мрійників, які чомусь узяли собі в голову, що можуть створити у своєму будинку щось на зразок маленького утопічного міста Сонця, за Компанеллою?

      Але стоп. Рідна держава уважно відстежує процес приватизації житла й усілякі вибрики ентузіастично налаштованих громадян, що відбуваються внаслідок цього. Найостанніші з нормативних документів, які врегульовують рух прихильників кондомініуму, недавно було зареєстровано Мін'юстом. Голова правління Київського міського об'єднання власників житла Сергій Мильцев, який завітав до Національного прес-клубу реформ, аби в цьому контексті висловити свою думку стосовно долі кондомінімумів, виглядав, як людина, стурбована і обтяжена багатьма клопотами. Насамперед, зазначив він, через велику кількість судових засідань, на яких йому доводиться виступати в ролі консультанта, адвоката і представника кондомініумів. А стомлений Мильцев тому, що судових розборок багато, а сил меншає. Дійшли навіть до Конституційного Суду, в якому досі з 2001 року розглядається справа, де порушується проблема приватизації підвалів і горищ.

      То хто ж там, на тому кінці «дроту» гарячої телефонної лінії, до кого ніяк не можливо докричатися? Ясно одне: виконавча влада справді прагне якнайшвидше позбутися клопоту, пов'язаного з утриманням житлово-комунального господарства, від якого чекають тільки збитків. На вищому рівні прийнято низку актів, щоб стимулювати рух створення кондомініумів. З іншого боку, влада все робить для того, щоб цей процес тлів, а не розгорявся. У такий спосіб місцевим вождям легше ловити рибку в каламутній воді. Якщо про це говорити мовою фактів, то ось де вони — в судах. Ідіть і слухайте. «Є купа скарг на стан будинків, — стверджує пан Мильцев, — а коштів на ремонт немає». Голова правління намагався дослідити, куди йдуть кошти, сплачувані за утримання будинку, і виявив, що з'ясувати можна долю лише певної частини відрахувань, решта ж iде... «в нікуди», і годі добитися хоч якихось роз'яснень.

      Сергій Мильцев говорить, що сьогодні в Києві панує тенденція продавати підвальні приміщення. Хто продає — зрозуміло, бо поки що всі будинки,згідно з рішенням Київради, перебувають в комунальній власності. Кому продають — це вже, кажуть, не є компетенцією об'єднання співвласників багатоквартирних будинків. Найгучніша справа стосується будинку по вулиці Городецького, 4, де підвальне приміщення продали заднім числом. Та що там підвали! «Ми мали випадки, коли продали... сходи і теплопункти, — зауважує Сергій Мильцев. І продовжує: «Орендна плата за використання підсобних приміщень у багатоквартирних будинках надходить у різні міські фонди — і цих коштів ніхто не бачить». Більше того, траплялося, що з колясочних робили квартири і продавали їх.

      Пан Мильцев вважає, що якби об'єднання співвласників багатоквартирних будинків у столиці діяли згуртовано й оформили свою приналежність до цього руху, то за своєю чисельністю могли б конкурувати з будь-якою партією. Тільки у Києві нараховується 258 таких об'єднань. Ентузіасти кондомініумів із різних куточків країни прагнуть солідаризуватися. Скажімо, днями киянам надійшов лист від севастопольців. Виявляється, скрізь існують одні й ті ж проблеми. Найперше, з чим вони стикаються, — це проблема створення об'єднань. Термін реєстрації деяких із них місцева влада розтягує на доволі тривалий час — від чотирьох до одинадцяти місяців.

      Ну не хоче місцева влада мати справи з цими громадськими структурами. Хоча останні нормативні акти, про які згадувалося вище, так і називаються — типові статут об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та договір відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя (ці документи затверджено на виконання Закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків» від 29 листопада 2001 року). Утім чинний Житловий кодекс не створює для них правового поля з тієї простої причини, що в ньому, та й в українському законодавстві взагалі відсутнє таке поняття, як товариство власників житла. А саме таке товариство дозволяє вийти з-під залежності ЖЕКу й може найняти окремих працівників для лагодження сантехніки, прибирання приміщень тощо. Словом, зробити вас щасливою людиною, принаймні у власних чотирьох стінах.