«Я, Чорновіл В’ячеслав Максимович, народився 24 грудня 1937 року в селі Єрки Звенигородського району Черкаської області у вчительській родині.
Родина зазнавала переслідувань від комуністичного тоталітарного режиму. В 1937 році був заарештований і загинув в ув’язненні рідний брат мого батька — Петро Йосипович Чорновіл. Зазнавав переслідувань і батько. Нашій сім’ї доводилося переїжджати з села в село, міняючи місце роботи. Під час війни ми жили в селі Гусакове, а після війни моїх батьків з трьома малими дітьми буквально вигнав звідти новопризначений директор школи — комуніст. Вигнав і з роботи, і з квартири...

Народний депутат від «НУНС» Микола Кульчинський (нині — член партії «Наша Україна») упродовж багатьох років був активістом Народного руху України. Він очолював Полтавську обласну організацію НРУ й до самої смерті Чорновола був вірним його соратником. Під час поїздок до Полтави лідер Народного руху зупинявся у скромній двокімнатній квартирці Кульчинських. Як і Чорновіл, Кульчинський також був дисидентом і відсидів строк за антирадянську діяльність.

У 1990 році В’ячеслав Чорновіл очолив Львівську обласну раду. В’ячеслав Максимович — людина опозиційної натури, вічний революціонер — уперше ступив у владні кабінети. Політолог Кость Бондаренко, нині — директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна — на власні очі бачив той період. Вони також були знайомі з Чорноволом.

— Це був добрий, чуйний чоловік. Він відгукувався на людські турботи. Їв чи не їв, утомлений чи не втомлений, котра б не була година, хоч і вночі, — якщо хтось подзвонив, він був готовий вислухати.

Якби В’ячеслав Максимович зараз жив, то післязавтра йому виповнилося б 70 років. Мабуть, був би народним депутатом VI скликання від блоку «НУНС». Взагалі, згадуючи Чорновола, не раз ловиш себе на думці про намагання спроектувати його постать на сучасний час: а що було би якби Чорновіл зараз жив? Якою була б із ним Україна?..