Коли людина голодна, сфінктер Одді (на малюнку — цифра 4) скорочується, блокуючи вихід із жовчної протоки (3), і жовч не потрапляє до дванадцятипалої кишки (5). Але печінка (1) безупинно виробляє жовч, продукуючи за добу близько одного літра зеленувато–жовтої рідини. Коли вихід у кишечник виявляється закритим, жовч вільно надходить до жовчного міхура (2). Стінка міхура дуже активно всмоктує з жовчі воду, відповідно, концентрація жовчі в міхурі може перевищувати концентрацію жовчі, щойно виробленої печінкою, в 10—20 разів.
Після чергового прийому їжі, коли жирні продукти потрапляють зі шлунка до дванадцятипалої кишки, у кишці починає вироблятися гормон холецистокінін. Під впливом цього гормону відбувається енергійне скорочення жовчного міхура та розслаблення сфінктера Одді. Тоді концентрована жовч потрапляє до кишечнику. Жовчні кислоти перетворюють жир на зовсім дрібні краплі, які плавають у водному середовищі. Після цього ферменти розщеплюють молекули жиру на дрібні структурні елементи. Тоді кишечник може всмоктувати жир.