До написання цього матеріалу мене спонукала випадково підслухана розмова трьох жінок пенсійного віку, які сиділи на одній зі столичних зупинок в очікуванні «пільгового» автобуса. Власне, бабусі так голосно обговорювали наболілу тему здоров’я і нездоров’я, що не почути їх було просто неможливо. Після традиційного конкурсу діагнозів (у кого хвороба страшніша й невиліковніша) й критикування медикаментів (дорогі й неефективні) бабці почали обмін «чудодійними» рецептами очищення й омолодження організму, вдало випробуваними мало не всіма «болящими» родичами. «Якщо лице жовте або в прищах, нудить від жирного і болить у правому боці, треба чистити печінку, — безапеляційно мовила одна з бабусь. — Уранці з’їсти три яєчні жовтки, змішані з цукром, лягти з грілкою на правому боці, а через годину піти в туалет. Усі шлаки виходять!»
Заінтригована інформацією, я вирішила з’ясувати, чи справді простий метод (який ще називають тюбажем, або «сліпим зондуванням) здатний творити дива. Утім, як розповіла «УМ» завідувач кафедри гастроентерології, дієтології, ендоскопії НМАПО імені П.Л. Шупика, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Наталя Харченко, така процедура допоможе не кожній людині. Є пацієнти, які після самостійного проведення тюбажу опиняються... на операційному столі!

Коли людина голодна, сфінктер Одді (на малюнку — цифра 4) скорочується, блокуючи вихід із жовчної протоки (3), і жовч не потрапляє до дванадцятипалої кишки (5). Але печінка (1) безупинно виробляє жовч, продукуючи за добу близько одного літра зеленувато–жовтої рідини. Коли вихід у кишечник виявляється закритим, жовч вільно надходить до жовчного міхура (2). Стінка міхура дуже активно всмоктує з жовчі воду, відповідно, концентрація жовчі в міхурі може перевищувати концентрацію жовчі, щойно виробленої печінкою, в 10—20 разів.