Світлини, зроблені нібито власноруч міським головою столиці, минулої п’ятниці продавали «з молотка» у галереї «Лавра». Щоправда, дозволити собі придбати шедеври Черновецького могли далеко не всі. Стартова ціна кожної — 5 тисяч гривень. У підсумку з’ясувалося, що найдешевшу фотороботу продали за 40 тисяч, а найдорожчу — за 80 тисяч гривень.

Руйнування восени в’їзної брами до Києво–Печерського заповідника, здавалося б, мало привернути увагу державних органів влади до проблем Лаври. На жаль, ґвалт, який вчинила преса та керівництво заповідника, до потрібних вух не долетів.

Коли 35–річний Сергій Фоменко на шостому тижні вагітності своєї дружини Олени дізнався, що очікується трійня, його, як тепер згадує, спіткав шок. По–своєму відреагувала на це і їхня 13–річна донька Валерія. Якщо раніше вона запитувала, де житиме її братик чи сестричка, то тепер стала задумуватися, де знайдеться місце для неї самої.

Минулого тижня «Україна молода» писала про зупинення будівництва елітного житлового комплексу на Пейзажній алеї. За шляхетну справу порятунку історичної місцевості взявся особисто колишній глава Міністерства закордонних справ (саме це відомство пригледіло собі ділянку в охоронній зоні ЮНЕСКО під зведення чергової багатоповерхівки), а нині — спікер парламенту — Арсеній Яценюк. Ще 4 грудня Яценюк як в. о. міністра закордонних справ анулював повноваження акціонерного товариства «Українське майно», яке курувало будівельні роботи. Надалі без погодження своїх кроків з МЗС «Українське майно» не матиме змоги здійснювати будь–які кроки. На радощах кияни вийшли цими вихідними на своєрідний «суботник»: вони знесли будівельні паркани на Пейзажній (під час попередніх акцій знести вдалося хіба що кілька секцій загорож) та посадили саджанці замість спиляних будівельниками дерев. Отже, хепі–енд?

Його поховали 16 грудня на сільському кладовищі села Старий Яричів Кам’янка–Бузького району Львівської області. Сумними були проводи в останню дорогу цього життєлюба. Ще не вщухли емоції в рідних та друзів, коли весною цього року Григорія Нестора нагородили дипломом «Книги рекордів України». А друзів у цього веселого та дотепного дідуся було чимало. Останніми роками він навіть полюбив журналістів, які часто навідувалися на свята, для кожного завжди була тепла усмішка і гарна пісня. Пісні він особливо любив, а це — українські, російські, німецькі. Їх вивчив, переживши Першу і Другу світові війни, що пройшли через західноукраїнське село.