Декілька століть тому тростинний цукор був одним із найдорожчих продуктів. Вважалось, що його споживання – ознака заможності та високого статусу. Можливо, саме тому дочки російських купців штучно «чорнили» собі зуби, аби створити ілюзію, ніби емаль псувалася від солодощів. Іншим нововведенням, але цього разу вже в Англії, було застосування цукру замість зубного порошку. Але цей експеримент не був вдалим, адже британські багатії, які ретельно втирали цукор у зуби, сильно страждали від карієсу. Таким чином, замінити спеціальний зубний порошок «солодка розкіш» так і не змогла.
Цукор нерідко ставав і причиною жорстоких воєн. Так, наприклад, у 1520 році саме «коричневе золото» стало яблуком розбрату між Нідерландами та Бразилією. Прагнучи знищити найбільшого конкурента з вирощування цукрової тростини, нідерландські війська спалили всі тростинні плантації Бразилії. І це через те, що на острові Ява, який належав Нідерландам, теж вирощували солодку рослину.
Зараз цукор виробляють не лише з тростини, тому споживання цього продукту невпинно зростає. І це незважаючи на те, що на цукор неодноразово накладалась анафема і його проголошували «білою смертю». Людей такі дрібниці ніколи не лякали. Так, в Австралії, наприклад, на кожного мешканця на рік припадає 190 кг цукру, а бельгієць з’їдає протягом року цілий центнер «солодкої смерті». Близько 80 кг цукру щороку припадає на одного француза, голландця та мексиканця. У колишньому Радянському Союзі одній особі діставалося 44—46 кг цукру. За цим показником ми дещо наближалися до Німеччини, де за норму споживання «піску» однією особою, вважалося 48 —55 кг. Звідки взялися такі цифри? Пояснити дуже легко, адже цукор додають не лише при випіканні солодощів, а й у соуси, консерви тощо. Організація охорони здоров’я США, наприклад, протягом трьох років вивчала вплив надмірного споживання цукру на організм і дійшла висновку, що він абсолютно нешкідливий. Проте вітчизняні дієтологи з цим не поспішають погоджуватись і рекомендують все–таки зменшувати споживання даного продукту та замінювати його іншими аналогами. Йдеться не про штучні підсолоджувачі, а про мед, адже він містить ряд корисних поживних речовин.