В Олеся Ільченка цього року вийшло чотири книжки, п’ята на підході — чим не алібі інформприводу? Але якби вийшла, скажімо, тільки одна — «альбом поезій» «Деякі сни, або Київ, якого немає», я би все одно взяла це інтерв’ю. Надійнішого способу навіяти ліричний настрій із сирістю ностальгії, безпричинного суму і ніжності за напівтонами зустрічей, кольоровими скельцями сутінкових розмов, світу без корпоративних зв’язків, лише з внутрішніми порухами, ніж полистати альбом із чорно–білим Києвом 80–х і «перехилити» кілька віршів Ільченка, у цьому осінньо–зимовому проміжку я не знаю. Хороша поезія не потребує додатків і доповнень, але я по–газетному мушу сказати, що біолог за першим фахом і літературний працівник за другим Олесь Ільченко у 2007 році збагатив дитячу літературу суттєвими книжками — перші шість історій казки «Таємниця старої обсерваторії», іронічні казки «Король, козак, крук», томик у серії «Життя видатних дітей», і зараз готується до друку друга частина «Обсерваторії». І все написане, крім віршів, замовило, або спровокувало видавництво «Грані–Т».
Спілкуватися з Олесем Ільченком легко і приємно — по–перше, він деякий час працював у журналістиці і є людиною доволі світською. По–друге, його «київськість» кардинально відрізняється від «оголтєлості» полтавців, ніжинців, новояворівців, які приїхали підкоряти столицю — він може собі дозволити бути вальяжним, дружнім і поблажливим. По–третє, Олесь Ільченко — не зациклений. Він за освітою біолог, закінчив заочно московський літінститут, працював науковим редактором у науковому видавництві, сім років віддав журналістиці (за цей час не написав жодного вірша — плата!), останні кілька років трудився на каналі «1+1» — придумував запитання для «Першого мільйона», «Форту Буайярд», «Найрозумнішого» — минулого тижня радісно повідомив, що звільнився. В дитинстві відмовився від пропозиції класика українського кіно Віктора Івченка зіграти іншого класика — малого Довженка в екранізації «Зачарованої Десни». Він колекціонує старі київські цеглини, любить подорожувати й інколи ходить з друзями фотографувати зникаючий Київ. Написав 9 сценаріїв, за одним зняли кіно. Та досить запихати всю людину в один вруб до інтерв’ю, отже про поезію.