Шолом у законі

Україна перебуває в глибокій демографічній кризі, яка почалася в 70–ті роки минулого століття і набула загрози для нації в останні 15 років. У 60–ті роки минулого століття українці були серед світових лідерів (71–й рік) із очікуваної тривалості життя (ОТЖ) — після шведів та жителів Великої Британії. У 2005 році ми стабільно посіли передостаннє місце в Європейському регіоні. Фіни та японці випередили українців на 10—14 років за ОТЖ, а за тривалістю здорового життя — на всі 20 років. Згідно з висновком ООН, Україна вимирає найшвидшими темпами в Європі — через тютюнопаління, алкоголізм і травматизм. Змінити ситуацію можна, в першу чергу, якщо покращити вітчизняну законодавчу базу.

«Травматична війна» в мирній Україні

У Європі щорічно гинуть від травм близько 800 тисяч людей (8,3%). Якщо в країнах ЄС тільки 16% смертельних випадків припадають на ДТП, то в Україні цей показник сягає майже 30%. Причиною решти травм (понад 70%) є насилля (кримінальне, побутове), падіння тощо, більше половини якого зумовлено надмірним уживанням алкоголю.

На дорогах України щодня трапляються сотні ДТП, у яких гинуть, у середньому, 15—17 осіб — переважно молодих працездатних людей. Тільки за дев’ять місяців 2007 року в нашій державі сталося 44,7 тисячі ДТП, що вдвічі більше, ніж у 2006 році. Внаслідок цього загинули понад 6,3 тисячі людей. Основними причинами травмування на дорогах є: перевищення швидкості, не виконання правил руху, погані дороги, низька культура як водіїв, так і пішоходів, їзда без шоломів, ременів безпеки тощо.

З огляду на це, мирне сьогодення України можна без застереження назвати «травматичною війною». Щороку Україна втрачає (за різними даними) 25—27 тисяч своїх громадян унаслідок травм. Це в сотні разів перевищує втрати, понесені в результаті всіх миротворчих місій, у яких коли–небудь брали участь наші вояки. Дивно, що жодна партія, жодна політична сила не заявила про наміри боротьби з травматизмом, втрати від якого щорічно оцінюються у понад 2,5% ВВП...

Працівник ДАІ — партнер за безпеку руху

Україні вкрай необхідний закон про дорожній рух. Змінами до законодавства можна швидко зменшити дорожньо–транспортний травматизм (ДТТ), на чому неодноразово наголошує Президент України Віктор Ющенко. Як можна помітити, звичайне роз’яснення водію того, що транспортний засіб — це засіб високої небезпеки, не допомагає. Для того щоб рівень травматизму реально зменшився, необхідні рішучі заходи, я б навіть сказав, репресивні дії органів ДАІ відносно всіх порушників правил безпеки руху — як водіїв, так і пішоходів.

У законопроекті повинна бути ініціатива щодо обмеження швидкості руху в населених пунктах до 50 та 40 кілометрів на годину, ініціатива щодо жорсткого покарання людей, які сіли за кермо у стані алкогольного сп’яніння. Для водіїв має стати обов’язковим використання ременів безпеки (завдяки цьому простому засобу смертність у результаті аварій зменшується на 18—26%), (якщо спрацюють подушки безпеки — ймовірність смерті зменшується на одну третину), шоломів у мотоциклістів та велосипедистів (цим можна врятувати до 45% людей).

Сьогодні точаться дискусії щодо розмірів штрафу за порушення правил безпеки руху та процедури його стягнення. Як фахівець, який займається проблемами травматизму (черепно–мозкова, хребтово–мозкова політравма) починаючи з 1970 року, я переконаний — штрафи повинні бути достатньо великими й обов’язковими для всіх порушників (водіїв та пішоходів). Працівнику ДАІ треба надати право виписувати квитанцію та брати штраф на місці, з видачею дубліката квитанції водію та відміткою в талоні безпеки. При незгоді водій має право подати позов до суду, адже у нього є квитанція про сплату штрафу.

Ми повинні розглядати працівника ДАІ як партнера за безпеку руху, а не як потенційного хабарника. Дехто з працівників ДАІ, можливо, і братиме гроші без квитанцій, але не всі, та й триватиме це недовго. Основне, чого ми прагнемо — навести лад на дорогах. Я переконаний, що цього можна досягти, як мінімум, за 3—6 місяців. При штрафі не менш як 100 гривень порушник подумає, як їхати.

Надзвичайно важливим є питання забезпечення медичною допомогою потерпілих від ДТП. Особливо гостро це питання постає на дорогах за межами міст. Надання допомоги потерпілим у ДТП надзвичайно дороговартісне. Адже перебування потерпілого в реанімації за одну добу обходиться державі від 2,5 тисячі до 10—12 тисяч гривень. Цього не витримає ані дер­жавний бюджет, ані сім’я потерпілого. Необхідно, щоб усі, хто має засоби руху (авто, мотоцикли, мопеди), обов’язково мали страховку цивільного випадку. Страховка має не тільки компенсувати витрати з відновлення транспортного засобу, а й забезпечувати лікування та реабілітацію потерпілих. Оскільки під час ДТП люди найчастіше отримують дуже важкі травми, страховка має бути достатньою для оплати медичних послуг.

На мій погляд, по трасі на пунктах ДАІ доцільно мати в штаті підготовленого фельдшера, який міг би разом із міліцією виїжджати на місце пригоди для надання невідкладної допомоги. Фельдшер оцінював би ситуацію та направляв би потерпілих у лікувальні заклади.

Микола ПОЛІЩУК,
голова Національної ради з питань охорони здоров’я при Президентові України, професор