Понад шість тисяч львівських дітей–сиріт та з малозабезпечених сімей отримають подарунки від святого Миколая. Допомагатимуть їх розносити і вітати малюків 600 помічників–волонтерів.
«Миколай про тебе не забуде» — під такою назвою у Львові 19 грудня проходитиме благодійна акція за участю студентів, представників молодіжних організацій, підприємців та усіх бажаючих. Помічником може бути кожен, кому виповнилось 16 років і хто хоче подарувати радість, усмішку, добро. Ініціатор — молодіжна громадська організація «Академія української молоді» вже сьомий рік поспіль готує волонтерів та допомагає бажаючим організувати таку акцію в інших містах. Адреси дітей, які у цей святковий день, найімовірніше, будуть обділені подарунками та увагою, надають соціальні служби, районні відділи у справах неповнолітніх та середні школи. Малюки отримають солодощі, книжки, канцелярське приладдя та іграшки.
Гасло акції — «Давайте разом подаруємо віру в чудо тим, хто цього справді потребує». За словами керівника львівського осередку Олени Яремко, ідею та досвід такої акції перейняли у польських колег. Відвідання дітей у них удома є важливим емоційним моментом і приємним сюрпризом. Бувають і курйози, коли за певною адресою передбачається одна дитина, а виявляється, що їх там уже двоє чи троє. Тож кожен подарунок реєструється при врученні та укладається відповідний звіт.
Уже відгукнулися бажаючі сформувати координаційні центри у Луганську, Вінниці, Луцьку, Ужгороді, Тернополі, Золочеві, Рівному, Харкові.
Фабрика Миколая тісно співпрацює з Мальтійською службою допомоги, цільовою групою якої є інтернати та сиротинці. Організації обмінюються частиною зібраних речей, які є зайвими, та обов’язково узгоджують адреси, щоб не було такого, що до когось одного прийшли п’ятеро помічників, а до когось — ніхто.
Засилля реклами «русской маслєніци» в інфопросторі України вже не вражає і не печалить, а закликає до дії: пізнати власні традиції і докласти зусиль, аби їх дотримуватися. Хоча б задля власної безпеки. Та спершу розберімося з традиціями російськими. Основні атрибути тамтешньої «Маслєніци» — це «бліни» з ікрою, грибами, медом чи іншими начинками, виготовлення і спалення солом’яного опудала, гучні розваги й чаювання з самоварами просто неба, змагання… >>
Ще півтора десятка років тому візиткою талановитого подружжя з Коломиї були гобелени. У цьому виді ткацького мистецтва Ярослав Сахро з Оксаною Литвин сягнули такого рівня, що їхні твори почали залюбки купувати для приватних колекцій цінителі гобеленів з України, Великої Британії, Данії, Ізраїлю, Італії, Канади, Німеччини, Польщі, Росії, США, Франції та Японії. >>
Наше знайомство з Русланом Козленком, або ж Русалімом (це його кобзарський псевдонім), відбулося під час фестивалю епічної традиції «Кобзарська Трійця-2014». Освячення музичних інструментів на подвір’ї Михайлівського Золотоверхого собору, виступи майстрів із різних куточків України, традиційний «кобзарський чайок». >>
Усього два кольори — білий і червоний. А ними створено цілий світ. Пряма горизонталь — земля, хвиляста лінія — вода, хрест — вогонь. Квітка, яка означала початок життя. І — жінка з піднятими руками. Берегиня, мати–прародителька, символ життя і родючості, захисниця людей від усілякого зла, добра «хатня» богиня, що оберігає родину… >>
Симпатики древньогрецького філософа Сократа навряд чи аж так піднесено, услід за вчителем, можуть нині повторити його знамениту фразу «Ми живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити». У сучасному світі не все так просто, стабільно високі прибутки рестораторів — тому підтвердження. >>
У столиці українського гончарства — селищі Опішня — завершився п’ятий щорічний Тиждень національного гончарного здвиження «Здвиг–2013». Хоча насправді ця щедра на глину й таланти земля «двиготіла» під натиском грандіозного мистецького дійства майже весь місяць. Адже учасники третьої Е–літньої академії гончарства, міжнародного молодіжного гончарського фестивалю та четвертого ІНТЕРСимпозіуму кераміки приїхали сюди раніше. Зрештою, у рамках згаданого Тижня відбувалося десять повноцінних мистецьких конкурсів і презентаційно–виставкових заходів, у яких, крім гончарів і керамістів, демонстрували свою майстерність ковалі, фотохудожники, майстри графіті та бодіпейнтінгу, тобто художнього розпису на тілі. Найгучнішим же і водночас заключним акордом «Здвигу», власне, його апогеєм, став Національний фестиваль гончарства. >>
