Нардеп-комуніст Володимир Сімонов та журналіст Володимир Сіряченко у газеті «Голос України» (11 листопада 2003 року) опублікували статтю «Дайте спокій Почаївській лаврі», де стверджують, що «бурхливу реакцію» з приводу долі монастиря «викликало розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 липня № 438 «Про виключення зі складу Кременецько-Почаївського історико-архітектурного заповідника споруд Почаївсько-Успенської лаври». Та чи тільки дане розпорядження? Реакція почалась після 17 жовтня 2002 року, як намісник Почаївської Свято-Успенської лаври єпископ Почаївський Володимир (в миру Віорел Лазарович Мороз, чиє ім'я, як пояснюють фахівці, походить від: Володимир-Ільїч-октябрьская революція-Ленін) звернувся до Тернопільської облдержадміністрації із заявою, у якій згідно зi ст.17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» просив передати Лавру у власність чоловічому монастирю УПЦ МП. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року Почаївську лавру передано зi сфери управління Тернопільської обласної держадміністрації до сфери управління Держбуду України. Наказом Держбуду комплекс споруд передали на баланс Кременецько-Почаївського державного заповідника. 15 квітня 2003 року єпископу Володимиру на його звернення до облдержадміністрації й Президента України та клопотання щодо передання споруд у власність чоловічого монастиря було відмовлено. І аж тоді вийшло розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 липня. То хто ж не дає спокою Почаївській лаврі?