«Скрябін» оголосив на своєму сайті конкурс реміксів на пісні з нового альбому групи «Про любов?». На офіційній сторінці команди у розділі Limited Edition вивішено вокальні партії Кузьми до шести пісень із диску, які кожен охочий може собі завантажити для подальшої роботи над своїми версіями композицій.
Жодних стильових обмежень музиканти не виставляють, тому ліпити можна що завгодно. «Критерії дуже прості — на альбом відбиратимуться або найтанцювальніші ремікси, або найпрофесійніші по виконанню», — написав Кузьма. Найліпші твори, обіцяє лідер «Скрябіна», будуть видані окремим диском із назвою «Про любов». Пояснювати не треба? Конкурс триває з 3 грудня цього року до 1 травня наступного.
Олександр Пономарьов випустив 9–й альбом «Ніченькою» і презентував його у клубі «Патіпа». Над альбомом Пономарьов трудився два роки — за цей час він закохався, одружився і народив сина, тому диск нагадує сімейний альбом. Більшість пісень присвячені його дружині Віці, а в «Пілігримі» звучить її голос. «Весільну пісню», зізнався співак українській «Комсомолці», написав через хвилювання у ніч перед весіллям. Олександр Пономарьов страшенно любить пісню «Марія», яку написав дует «Світязь», тож він не зміг відмовити собі у задоволенні й переспівав її для нового альбому. В альбом також увійшов італійський хіт Volare, український текст до якого писав сам співак.
Презентацію, як заведено, відсвяткував із друзями — Ані Лорак, Лілією Подкопаєвою, групою «Алібі», композитором і співаком Анатолієм Говорадло (дует «Світязь»). Оскільки вихід альбому для нього — теж свято, то Пономарьов сам нічого не заспівав, а запропонував гостям погоцати на дискотеці в популярній нині стилістиці 80–х.
Гурт «Божичі» зняв кліп на пісню «Да просив мене Герасим». Анімаційне відео в кращих традиціях вітчизняної школи спрямоване на підтримку третьої платівки під назвою «Вік любиш — не налюбишся». За ниткою сюжету проглядається такий собі перегук із легендарним мультиком «Жив–був Пес», а також обігруються сільські вечорниці кінця XIX — початку XX ст. Розповідається про невдале сватання сільського парубка на ім’я Герасим, якого майстерно зіграв «божич» Валерій Гладунець.
Намалював кліп теж учасник «Божичів», танцюрист і співак, а заразом художник і режисер Юрій Борисенко. Знімали у Музеї народної архітектури й побуту в Пирогові під Києвом. Робота тривала майже рік і обійшлася у 3200 доларів. Іще дві тисячі «зелених» заплатили за самі зйомки.
Продюсер гурту, керівник центру «Габрі» Арміне Габріелян хоче запропонувати кліп вітчизняним телеканалам. Але не дуже вірить в успіх. Каже, що запрошувала на зйомки музичний канал «М1». А там відповіли, що «Божичі» в них у «чорному списку».
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
