Роман Зварич: Наші голоси тепер будуть дечого коштувати для опозиції

Спікеріада плавно перетікає в прем’єріаду: Президент вніс подання на призначення Прем’єр–міністром Юлії Тимошенко. Наступного тижня Верховна Рада планує розглянути цю кандидатуру. При цьому, наголосив спікер Арсеній Яценюк, залишається низка нерозв’язаних питань. Це і неукомплектованість керівництва ВР, і не розподілені між коаліцією та опозицією парламентські комітети... А ще коаліційна угода, підписана БЮТ і «НУНС», передбачає ухвалення 12 першочергових законопроектів — їх також слід розглянути найближчим часом, починаючи зі змін до закону про Кабмін. На прийнятті цього акта особливо наполягає Віктор Ющенко. Про це говорить в інтерв’ю «УМ» і народний депутат від «Нашої України — Народної самооборони», міністр юстиції в уряді Тимошенко–1 Роман Зварич.

«Більшість у ВР минулого скликання зробила нинішній коаліції подарунок. Про який сама й забула»

 Пане Романе, почнімо з підсумків створення коаліції. Скажіть, якщо хтось із теперішніх коаліціантів відкличе свій підпис, чи означатиме це кінець не лише парламентської більшості, а й майбутнього уряду Тимошенко?

— Яким чином відкличе? На даний момент у регламенті Верховної Ради немає жодної норми, яка дозволяла б депутатові не тільки відкликати свій підпис, а й вийти з коаліції. Депутат може тільки вийти з фракції. І якщо кількість членів фракцій, які створили коаліцію, буде меншою, ніж 226 осіб, коаліція вважатиметься розформованою. Але в індивідуальному порядку виходити з коаліції неможливо. Так само, між іншим, не передбачене й індивідуальне входження.

 У 2006 році індивідуальне входження було можливим...

— Тоді діяла четверта частина 61–ї статті Регламенту, яка передбачала обов’язковість індивідуального входження депутатів тих фракцій, які створили коаліцію, до її складу, а також можливість приєднання до них інших депутатів, які входять до решти фракцій. Згодом була прийнята відповідна постанова, якою ця частина була вилучена.

 Невже за це проголосувала більшість минулого скликання, підкладаючи таку свиню перебіжчикам? Неможливо повірити.

— Це було зроблено вже тоді, коли Президент почав говорити про політичну корупцію в парламенті, а також про порушення норм Конституції. Відтак «коаліція національної єдності» похапцем, на коліні написала відповідну постанову. Дійсно, з Регламентом склалася дещо курйозна ситуація. Хоча, можливо, саме так і треба було складати цей документ від самого початку, адже зараз сукупність диспозицій, закладених у регламенті Верховної Ради, найкращим чином відповідає Конституції України.

 Мушу зізнатись, що скасування 4–ї частини 61–ї статті Регламенту пройшло повз мою увагу...

— ...Як і майже всього депутатського корпусу. Я дуже часто чую або читаю висловлювання народних депутатів (переважно з опозиції), які чомусь навперейми поспішають засвідчити свою необізнаність із Регламентом, який вони, до речі, і приймали.

 Тож жоден із 227 депутатів, які поставили підписи під коаліційною угодою, відкликати їх не може?

— Так, із моменту опублікування списків, які додаються до коаліційної угоди і скріплюються індивідуальними підписами депутатів (що, одначе, не свідчить про їхнє індивідуальне членство), ніяким чином вийти з коаліції вони не можуть.

 Значить, появи шантажистів, які будуть впливати на лідерів фракцій, погрожуючи відкликати підпис, можна не боятися? Хоча, з іншого боку, залишається можливість виходу з фракції...

— Така практика, в принципі, може мати місце. Якщо депутати побажають у такий спосіб відстоювати право на свій окремий інтерес.

«Литвинам» нібито й заміж пора, і незайманості шкода»

 Отже, фракції до більшості приєднуються так само всім складом. Скажіть, чи чекаєте ви все ще на входження до коаліції Литвина?

— Загадкова ситуація з Блоком Литвина... Вони — як та цнотлива дівчина, якій нібито й заміж пора, і незайманості шкода. Природно було, аби вони нарешті визначились, адже для кожної парламентської політичної сили, яка має намір системно організовувати свою діяльність, існують тільки дві можливості: або бути в коаліції і впливати напряму на рішення уряду, або працювати в опозиції.

 То зараз переговори з ними тривають чи ні?

— Ми кілька разів намагалися говорити про це з різними представниками Блоку Литвина, але нам щоразу давали зрозуміти, що вони поки не готові.

«БЮТ і «НУНС» довіряють одне одному. Але БЮТ нагадує про призов, а «НУНС» — про вето»

 До вчорашнього ранку політики й журналісти говорили про те, що Президент може зволікати з поданням кандидатури Прем’єра до останнього — тобто використає весь 15–денний строк, який відводить законодавство для прийняття рішення після внесення такої кандидатури спікером. І це, мовляв, необхідно для того, щоб наполягти на прийнятті змін до закону про Кабмін...

— Річ у тім, що керівники обох фракцій погодилися з передумовою Президента, яку ви згадали, — про прийняття зазначених в угоді законодавчих змін ще до голосування за главу уряду. І серед усіх змін найбільш принциповим, як на мене, є саме закон про Кабмін, який вимагає приведення його у відповідність до Конституції.

 Прокоментуйте, будь ласка, зміни до закону про Кабмін у контексті того, як будуть перерозподілені повноваження між Президентом та урядом. Чи правда те, що Президент повертає собі значні важелі впливу і цим намагається «убезпечити» себе від Тимошенко?

— Це дещо спекулятивні здогади з боку журналістів. Перерозподілити повноваження між Президентом і Прем’єром можна винятково в порядку внесення змін до Конституції — іншого не дано. Натомість у законі про Кабмін є такі норми, які просто виходять за межі конституційного поля. Наприклад, там передбачена можливість голосування за кандидатури міністра закордонних справ та міністра оборони за поданням Прем’єр–міністра у випадку, якщо цього не робить Президент. Або, якщо Президент не вносить протягом 15 днів запропоновану йому кандидатуру Прем’єр–міністра, Верховна Рада, за чинним законом, може розглянути цю кандидатуру самостійно. Ані перше, ані друге не передбачено Конституцією.

 Тобто зміни до закону про Кабмін будуть радше «роботою над помилками». Але, даруйте, хай там як, порядок дій — спочатку зміни, а вже потім Прем’єр — виглядає як прояв недовіри між Ющенком і Тимошенко.

— Я так не сказав би. Деякі з законопроектів, передбачені угодою, потрапили до неї якраз із подачі Блоку Юлії Тимошенко. Приміром, закон про імперативний мандат — це була не наша ініціатива. Так що немає жодного зв’язку між «обов’язковістю» цього закону і призначенням Юлії Володимирівни.

 Повертаючись до «довіри–недовіри». Як ви прокоментуєте, що Блок Тимошенко таки зареєстрував свій законопроект про скасування призову, наголосивши при цьому, що розраховуватиме під час голосування за нього на підтримку зі сторони різних сил? Це таки схоже на взаємну пікіровку: БЮТ натякає на ймовірність ситуативної співпраці з опозицією, якщо Ющенко буде надто жорстким щодо Тимошенко...

— Дії деяких моїх колег дійсно мають подекуди характер шантажу, що не сприятиме плеканню тієї довіри, про яку ви говорили. Але мені здається, що в даному випадку має місце не так політична, як популістська гра БЮТ. Вони дали певні обіцянки своїм виборцям, тому зараз намагаються зробити вигляд, ніби вони забезпечують їхнє виконання, апріорі розуміючи, що це неможливо. Але навіть у випадку ситуативного альянсу БЮТ та, приміром, Партії регіонів, за Президентом залишається право вето, подолати яке можуть дві третини від конституційного складу Верховної Ради.

«Дерибану» посад у коаліції нема. Є «непріоритетне» питання персоналій, яке Тимошенко вирішить за 15 хвилин»

 Якщо вже йдеться про передвиборчі обіцянки, то чи втілить «НУНС» у життя своє гасло «Закон один для всіх»?

— Це одне з першочергових завдань, яке фігурує щонайменше у двох законопроектах з додатку до коаліційної угоди. Йдеться про пільги народних депутатів — наша принципова позиція полягає в тому, щоб ми насправді вийшли на позицію «Закон один для всіх». Це ми будемо відстоювати.

 А як щодо депутатської недоторканності?

— Так само. Відстоюватимемо скасування необмеженої депутатської недоторканності — це дикість, яку потрібно анулювати.

 Між іншим, а ваша політична сила, як і БЮТ, розраховує на підтримку опозиції? Приміром, у тому ж питанні депутатських пільг або при голосуванні за якийсь економічний законопроект?

— Мабуть, так. Дивлячись, звісно, про які конкретно закони мова... Думаю, що питання законодавчого врегулювання ринку землі мало б знайти підтримку зі сторони Партії регіонів, бо це питання є частиною і їх програми також. Хоча, з огляду на поведінку «Регіонів» у вівторок, в мене немає глибокого переконання у конструктиві цієї політичної сили.

 А якщо повернутись до тих першочергових законопроектів, які обумовлює коаліційна угода: чи можливе пакетне голосування за них?

— Абсолютно виключене. Як можна одним пакетом розглядати ратифікацію статуту ГУАМу разом із законопроектом про внесення змін до Конституції?

 Пане Романе, а як ви гадаєте, коли Юлія Володимирівна оголосить список своїх міністрів?

— Думаю, що через 15 хвилин після обрання її Прем’єр–міністром.

 Тобто з персоналіями ви собі вже дали раду?

— Ні. Консультації тривають. Поки що ми маємо розуміння того, як будуть розподілені сфери відповідальності. І тут не йдеться, як нам закидали, про «дерибан» посад. Це було далеко не пріоритетне питання. Як відомо, за БЮТ зберігаються фінансова та економічна сфери, за нами — гуманітарна і правова. Відповідно, міністерства, які належать до цих сфер, дістаються одній або другій політичній силі. І на жодному етапі ми не називали ніяких прізвищ. Крім, звісно, прізвища Прем’єр–міністра.

 Чи правда те, що оскільки «Наша Україна» взяла собі силовий блок, кандидатуру Генерального прокурора, хоч він і не є членом уряду, пропонуватиме «НУНС»? Існує така негласна домовленість?

— Нині Генеральна прокуратура не виконує своїх конституційних обов’язків. Саме тому наші дві фракції будуть висловлювати недовіру чинному Генпрокурору — щоб Президент мав можливість запропонувати іншу кандидатуру. Переконаний, що коаліція підтримає кандидатуру Президента.

«Опозиція не вміє рахувати. А варто було б»

 Більшість, як і раніше, пропонуватиме опозиції висунути свою кандидатуру на посаду першого віце–спікера?

— Так. Але це вже буде їхня проблема — знайти 226 голосів. Я розумію, що я тут лукавлю, але, вибачте мені, у вівторок я наслухався таких дурниць у зв’язку з моєю пропозицією... А вона зводилася, власне, до банальної арифметики: щоб дати можливість опозиції висунути свого представника на посаду першого заступника Голови ВР, ми запропонували провести процедурне рішення і обрати керівництво парламенту — Голову, першого заступника та заступника — єдиним списком. Така можливість передбачена щонайменше двома статтями регламенту. Ми ж розуміємо, що коли в нас — 227 голосів, то в них — 223... Але що ми почули у відповідь? Нібито ми порушуємо демократичні принципи і ледь не образили усе прогресивне людство... Мені нічого іншого не залишалося, як свою пропозицію відкликати. Так що посада першого заступника Голови ВР залишається вакантною.

 І де вихід?

— Опозиції наші голоси тепер будуть дечого коштувати. Можливо, посади голови в одному чи двох парламентських комітетах. Наприклад, у бюджетному.

 По–вашому, це етично — влаштовувати такі торги?

— Я вважаю, що цілком етично. В політиці взагалі дуже багато відбувається торгів. Той, хто це заперечує, або лукавить, або взагалі нічого не тямить в політиці. Я засуджую, коли подібні речі відбуваються з елементами корупції, але зараз ми говоримо не про такий випадок.

 Гаразд, а якщо БЮТ висуне свою кандидатуру на посаду першого віце–спікера?

— Ми її підтримаємо. Хоч би хто це буде.

 Останнє питання до вас як до однопартійця Івана Плюща: чи будуть застосовані до нього якісь санкції через невходження до коаліції? Луценко пропонував мало не виключити його з фракції і позбавити мандата...

— Донедавна я постійно говорив про те, що серед усіх моїх колег в парламенті немає, мабуть, іншої особи, до якої б я ставився з такою повагою, як до Івана Степановича. Натомість поведінка Плюща останнім часом похитнула моє ставлення до нього, і повагу також, яка все ж у мене зберігається... Але я не буду підтримувати кроків тих, хто вимагає такого жорсткого покарання.

 То що ж, подібна поведінка вимагає заохочення? Мабуть, має рацію БЮТ, коли наполягає на імперативному мандаті...

— От якраз поведінка інших «непідписантів» — не Івана Степановича! — підштовхнула мене до усвідомлення того, що цей закон дуже потрібен. Неприпустимою є ситуація, коли кілька депутатів тримають у заручниках фракцію, парламент і всіх виборців... Як виявилося, тоді зовсім не про коаліційну угоду йшлося, до якої в них (семи осіб — Плюща, Петьовки, Кріля тощо. — Ред.) буцімто були зауваження, — йшлося про те, що вони не хотіли бачити на посаді Голови Верховної Ради В’ячеслава Кириленка. От і все. Хоча ми зробили не менш вдалий вибір — на користь Яценюка, але річ не в тім. Нам поставили ультиматум, який ми мусили брати до уваги...