Чорний вечір Партії регіонів

Програвати — завжди боляче й неприємно. Програвати достойно дано не кожному. Більше року тому, в ніч на Івана Купала, демонструвати це вміння випало «нашоукраїнцям» та БЮТівцям, у яких просто з­під носа поцупили й коаліцію, й посаду спікера, котра замість Петра Порошенка дісталася Олександрові Морозу. Позавчора ввечері переживати програш довелося вже їхнім опонентам. І в «регіоналів» це виходило значно гірше. Досить було поглянути на сірі, а то й перекривлені обличчя членів фракції ПР, які заходили до сесійної зали по завершенні голосування за спікера, і ставало очевидно: хоч результати ще й не оголошено, вже можна вітати 33річного Арсенія Яценюка з новою посадою. Тобто не справдилися сподівання «Регіонів» на те, що «помаранчева» коаліція не набере більшості голосів.

Краще одразу показати Юлі, ніж потім виправдовуватися

За процедурою голосування «регіонали», як і обіцяли, стежили ретельно. Інколи навіть занадто: коли стало очевидно, що «коаліціонери» набирають потрібну кількість голосів, у «наглядачів» почали здавати нерви. Спершу з кабінок для голосування таємничо зникли ручки, потім дехто із «синіх» нардепів почав загороджувати прохід до урн. Виникла сутичка. Зрештою «регіональний» Василь Кисельов просто вихопив бюлетень у «тимошенківця» Сергія Терьохіна й розірвав його на шматки.

Потім речники Партії регіо­нів запевняли, що Терьохін сам винен: мовляв, коли Кисельов до нього підійшов, БЮТівець ледве не в очі люто тицьнув «регіоналу» той бюлетень. Натомість свідки події з протилежного боку запевняють, що нічого такого не було. Мовляв, Терьохін, як і всі його колеги по фракції та коаліції, просто показував свій бюлетень Юлії Тимошенко та Олександру Турчинову, які стояли біля урни й стежили за ходом голосування. Аж тут — підлетів Кисельов і «психонув».

Так чи інакше, а саме «порушення процедури таємного голосування» стало основним закидом «регіоналів» у бік коаліції. Справді, яка ж тут таємність, коли всі нардепи, включно з мільйонерами й амбіційними екс­високопосадовцями, слухняно демонструють бюлетені з «правильними» позначками керівництву БЮТ. «Право на таємне волевиявлення — це саме ПРАВО депутата нікому не показувати бюлетень, якщо він не хоче», — відповідала на це Тимошенко. І дійсно, як заборониш нардепові робити те, що він ХОЧЕ зробити?

На запитання журналістів, чи не соромно їм отак коритися, «коаліціонери» відповідали: краще всім навколо показати бюлетень, ніж потім бездоказно доводити, що ти не гад і проголосував саме так, як обіцяв. У голосуванні взяв участь навіть Костянтин Жеваго. Хоча перед тим багато хто вже змирився з неявкою БЮТівського мільярдера.

«Я — українець. Працюймо»

Лічильна комісія на чолі з «литвинівцем» Миколою Шершуном іще засідала на третьому поверсі, а внизу в сесійній залі щаслива Юля з усмішкою від вуха до вуха вже вітала не менш щасливого Яценюка: «за» — 227, зараховано в тому числі й порваний бюлетень Терьохіна.

Позеленілий Володимир Ли­твин (у разі поразки коаліції він розраховував на чималі посадові дивіденди) старанно робив вигляд, що вивчає якісь важливі документи. До речі, участі в голосуванні фракція Блоку Литвина, як і комуністи та «регіонали», не брала. Хоча у вівторок «литвинівець» Олег Зарубінський в інтерв’ю «УМ» запевняв, що вони — «люди солідні», тому ідеї не брати бюлетені й бойкотувати голосування — не до них.

Ще за кілька годин до того «донецькі» були переконані, що нічого в коаліції не вийде. Тому коли з’ясувалося, що навіть Іван Сподаренко всупереч важкій хворобі приїхав із «Феофанії» до ВР віддати голос за Яценюка, опозиційні фракції вчинили останній демарш: дев’ятеро їхніх представників у лічильній комісії відмовилися визнати результати голосування, заявивши про «грубі порушення регламенту». На знак протесту проти тих самих «порушень» всі три «небільшовицькі» фракції вийшли із залу.

На той час «під куполом» чекали Віктора Ющенка: вже й президентський штандарт внесли, і голова секретаріату Віктор Балога в урядову ложу зайшов... Однак після спорожніння половини залу глава держави до нього не зайшов.

Та Яценюку це настрій не зіпсувало. Зрештою, йому вже цілий день намагалися накапостити, ставлячи каверзні запитання. Наприклад, під час обговорення кандидата у спікери «регіонал» Смітюх не без підтексту поцікавився, якої Арсеній Петрович національності. «Національність — українець. Тато народжений в місті Чернівці, мати народжена в місті Коломия. Наскільки мені відомо, ви десь тоже з Західної України, там такі тоже є, як ви», — відповів на це Яценюк, зірвавши оплески.

Їх не чули нові опозиціонери включно з Іваном Плющем, котрий разом із лідерами Партії регіонів полетів до Донецька на футбол. Там, до речі, донеччани теж програли.

Отримавши від рідної фракції й БЮТ по величезному букету квітів і розцілувавшись із Тимошенко, Яценюк зайшов у президію вже в ранзі Голови ВР.

Перед його «тронним» виступом головуючий Турчинов оголосив, що наступне засідання призначено на четвер.

ОЦІНКИ

Віктор Ющенко, виступаючи вчора на нараді з представниками асоціацій та органів місцевого самоврядування, побажав Арсенієві Яценюку успіхів і привітав весь український народ та парламент із цим обранням. «Я переконаний, що Арсеній Петрович буде тим талановитим спікером українського парламенту, який кожною фіброю відчуває, що він є спікером усього парламенту, а не тільки більшості чи декількох політичних сил», — підкреслив Президент.

Обрання Яценюка спікером Ющенко назвав винятковою політичною подією для вирішення головного питання — забезпечення стабільності в Україні. «Я сподіваюсь, що сьогодні український парламент з новими зусиллями, з новим складом, більшістю, з амбіціями береться за виконання надзвичайно благородних речей. Я бажаю Арсенію Петровичу всіляких гараздів і успіхів у цій надзвичайно складній роботі», — сказав глава держави.

ПРЯМА МОВА

«Я планую бути Головою Верховної Ради як цілісного органу»

Перші слова Арсенія Яценюка на посаді голови парламенту:

— У першу чергу я хотів би щиро подякувати нашому блоку, нашій фракції, фракції «НУНС», фракції БЮТ і Президенту України за висунення, за те, що ми пройшли цю надзвичайно складну дорогу. Це перший, але визначальний і вирішальний крок.

По­друге, повернімося все­таки певним чином в історію. Було прийнято рішення про проведення дострокових парламентських виборів — це було вольове і конституційне рішення Президента України, це було вперше в українській історії, коли держава пішла демократичним шляхом розвитку через складний інструмент дострокового народовиявлення. Було дуже багато скептиків, які казали, що нічого не зміниться. Але сьогодні ми довели, це вже змінилося. Сьогодні ми довели те, що коаліція створена не тільки на папері. Коаліція створена, вона ефективно працює і буде працювати. І наступним кроком буде формування нового демократичного українського уряду.

Водночас, дорогі друзі, я хотів би зазначити: нам треба подякувати нашим колегам по парламенту — і Партії регіонів, і Комуністичній партії, і Блоку Литвина — за те, що дали можливість проголосувати й провести в цих стінах одні з перших демократичних і непідкупних, без політичної корупції, таємних голосувань за Голову Верховної Ради України. Я думаю, шановні колеги, що це буде проявом нового українського парламентаризму, якщо ми всі разом запропонуємо вже фактичній опозиції відповідні посади в керівних органах Верховної Ради. Це буде подемократичному і поєвропейськи.

Незважаючи на те, що половина залу не дочекалася оголошення результатів виборів, я хотів би зазначити, що планую бути Головою Верховної Ради як цілісного органу. Кожен депутат буде почутий, кожна фракція матиме рівні права, не буде більш чи менш рівних. І ми будемо формувати дієздатний орган, спрямований тільки на одне — на розбудову України. Той, хто захоче працювати, буде мати можливість це зробити. Той, хто не захоче працювати — навряд чи нам із ним по дорозі.

ДОСЬЄ «УМ»

Яценюк Арсеній Петрович

Народився 22 травня 1974 р. в м. Чернівці.

Національність: українець.

Батьки — науковці. Дядько — Петро Мірчук, один із найвідоміших істориків бандерівської гілки ОУН.

Дружина — Терезія Вікторівна, дочка — Христина.

Освіта: вища. Закінчив Чернівецький державний університет (юридичний факультет; фах — правознавство; 1996); Чернівецький торгово­економічний інститут Київського торгово­економічного університету (фах — облік та аудит; 2001).

12.1992—09.1997 — президент юридичної фірми «ЮрЕк Лтд.», Чернівці.

01.1998—12.1998 — консультант кредитного департаменту Акціонерного поштово­пенсійного банку «Аваль», Київ. 12.1998—08.2001 — радник голови правління АППБ «Аваль». 08.2001—09.2001 — заступник голови правління АППБ «Аваль».

09.2001—11.2001 — в. о. міністра економіки АР Крим, Сімферополь. 11.2001—01.2003 — міністр економіки АР Крим.

01.2003—02.2005 — перший помічник голови Національного банку України (фактично — в.о. голови НБУ).

09.03.2005—09.2005 — заступник голови Одеської облдержадміністрації.

27.09.2005—04.08.2006 — міністр економіки України.

20.09.2006 — березень 2007 — перший заступник голови секретаріату Президента України — представник Президента в Кабінеті Міністрів України.

21.03.2007 — грудень 2007 — міністр закордонних справ Украни.

Із 04.12.2007 — Голова Верховної Ради України.

Держслужбовець І рангу (з жовтня 2006), дипломатичний ранг — Надзвичайний і Повноважний Посол (11.2007).

Кандидат економічних наук. Автор підручника «Банківський нагляд» (2003).

Володіє англійською мовою.