Мене як читача обурили відповіді директора Українського центру оцінювання якості освіти Ігоря Лікарчука в інтерв’ю «Час записуватись на випускні іспити», що було надруковане в «УМ» від 16.11.2007.
«А якщо однаково, куди вступати: в агрономічний чи на філологічний, це нормальна ситуація?» — відповідає Лікарчук питанням на питання кореспондента щодо можливості сьогоднішніх одинадцятикласників вступати до різних вузів і на різні факультети. Вважаю, що це не наша з професором справа, якими критеріями користується абітурієнт, вибираючи ВНЗ. Крім того, навіть на близькі спеціальності вузи приймають різні іспити. Наприклад, для того, щоб вступити на хімічний факультет Донецького національного університету, потрібно складати математику, хімію і українську мову, а на біологічний того ж ВНЗ — хімію, біологію і українську мову. Перетин дисциплін — чотири. А тестування дитина може пройти лише з трьох предметів.
Дивно, що Міносвіти досі не розробило правила прийому до ВНЗ. Тобто спочатку ви записуєтесь на іспит, складаєте його, а потім дізнаєтеся, де приймуть ваші результати. Це, як мінімум, несерйозно. Не можна проводити такі соціальні експерименти.
То куди ж ми поспішаємо? Відповідь очевидна: якщо 60 гривень (стільки, за словами Лікарчука, коштує кожен тест) помножити на 530 тисяч учасників та ще й на три (бо кожен із випускників має право писати три тести), то виходить близько ста мільйонів бюджетних гривень. Є за чим бігти, нехтуючи правами та інтересами не тільки абітурієнтів, а й самих ВНЗ, та й держави у цілому.
Те, що відповіді на тести не стануть відомі комусь завчасно, теж викликає недовіру. Уявіть собі, що одночасно в кожному районі, місті треба забезпечити секретність тестових питань. Вистачить у міністерства наглядачів до кожного пункту тестування? А якщо ні — то хто дасть гарантію, що пакет відкрили безпосередньо перед тестуванням, а не раніше?
Питань, які вказують на неопробованість тестування в масштабах країни, безліч. Наприклад, що повинні будуть робити ті ВНЗ, до яких прийде, скажімо, однадві тисячі абітурієнтів із однаковим прохідним балом і захочуть усі вступити на якийсь певний факультет? За якими критеріями обирати? Хто перший встиг?
Куди подітися дітям, які з будьяких причин не отримали достатньої кількості балів, і, з точки зору міністерства, недостойні навчання? Може статися, що на вулиці опиняться десятки тисяч «недостойних». Чим вони будуть займатися? Шапки знімати?
Що робити тим абітурієнтам, які закінчували школу кілька років тому? Програми за цей час суттєво змінилися. Тепер у програму навчання в 11 класі включено питання, які входять до програм першого курсу ВНЗ. Тобто людина, яка не знає цих питань, може успішно вчитися у ВНЗ, але ризикує не скласти тестів.
Час іде. І ми можемо усі стати заручниками непродуманих дій.
Віктор ПАЛАМАРЧУК, доцент кафедри вищої математики
Донбаської державної машинобудівної академії
Краматорськ
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
