Коса депутата на чужому полі

Керівник фермерського господарства «Влада», що базується у селі Жовтневому Софіївського району, Микола Середа до двох своїх полів, де ось­ось мав збирати непоганий урожай соняшнику, навідався випадково. І очам своїм не повірив — чужі комбайни докошували останні гектари. Тепер щиросердно зізнається: була б зброя при собі — почав би стріляти. Але тоді з емоціями якось справився і спробував дізнатися від охоронців, які це, з дозволу сказати, збирання урожаю, пильнували, що ж відбувається на його полі.

Чиї ви, хлопці, будете?

Охоронці зізналися, що працюють «від Задорожного». Середа відразу розшукав дільничного міліціонера. Той залучив слідчого, з яким приїхали до вже скошених полів. Комбайнери звідти вже позникали, проте самі комбайни (Микола Олексійович завбачливо переписав їхні номери) справді стояли на обнесеній неприступною огорожею базі товариства з обмеженою відповідальністю «Слов’яни» у сусідній Новоолексіївці, вотчині депутата Дніпропетровської обласної ради від Блоку Павла Лазаренка Віталія Задорожного, який має сільгосппідприємства і в інших областях. Охорона спершу їх за паркан не пускала категорично. Зрештою, вийшов чоловік, який назвався юристом, і запропонував зробити контрольний укіс.

«Який контрольний укіс, коли вже все скошено?!» — розвів руками Середа. Так і поїхали ні з чим.

Уже в Софіївці Микола Олексійович дізнався, що «Слов’яни» зробили справжній хід конем — прокуратура отримала за підписом керівника підприємства Олександра Богуна заяву з вимогою притягнути до кримінальної відповідальності... його самого. Проте підстав для цього, як і слід було очікувати, не знайшли. Богун у відповідь на відмову прокуратури направляє заперечення на кількох аркушах. Головні його аргументи — на землі, яку засіяв Середа, товариство «Слов’яни» мало намір вирощувати падаличний соняшник ультрараннього сорту «Роднік», який навесні дав гарні сходи і міг би принести непоганий урожай. До того ж ця земля немовби є наділами на паї мешканців Новоолексіївки, що ще навесні обробляли «Слов’яни».

«Такі аргументи можна відправити хіба що до журналу «Перець», — не стримував свого обурення головний агроном Софіївського районного управління сільського господарства Василь Новіков. — По­перше, ультрараннього сорту «Роднік» не існує взагалі, подруге, падаличний соняшник навесні ми знищуємо за допомогою гербіцидів, отож говорити про його вирощування — людей смішити. Неправда й те, що «Слов’яни» обробляли засіяну соняшником землю навесні. А мешканці Новоолексіївки, на яких Богун посилається, перейшли від них зі своїми паями ще минулої осені саме до Середи. При цьому Микола Олексійович відразу допоміг їм отримати державні акти, чого від Задорожного протягом декількох років вони так і не дочекалися.

«У своїх намаганнях підловити мене на тіньових схемах вони дали маху, бо всі землі, як і має бути, я провів по податковій», — додає Микола Середа.

Пересіяли, та нічого не вродило

На місці віроломно скошеного соняшнику вдень, коли ми туди навідалися, знову орали трактори «Влади». «Я особисто минулої осені цю площу готував, — пригадав механізатор Віктор Прокопенко. — Оралося важко, бо довго її плуг не торкався». «У «Слов’ян» фактично вся земля необроблена», — додає Середа.

Що криється за цими словами, ми пересвідчилися тут же, на місці. У ТОВ «Слов’яни», як і в багатьох сільгоспвиробників, від посухи пропало чимало зернових. Тому, шукаючи вихід, тут пересіяли поля соняшником. Без будьякої оранки і обробки грунту, як того вимагають агротехнології. Що з того вийшло? Чесно зізнатися, я за своє життя такого ще не бачив. Адже цей так і не зібраний соняшник вимахав у висоту не більше, ніж на... півруки. Не порівняти з соняшником, вирощеним на сусідніх ланах господарством Середи.

«Я два паї загальною площею 15 гектарів — свій та покійного чоловіка — спершу здала в оренду Задорожному, — розповідає мешканка Новоолексіївки Зінаїда Штейнега. — Все ж його господарство розташоване в нашому селі. Але мусили від нього піти, бо набридло таке ставлення. Вчасно не розплачується, своїх зобов’язань не виконує. Гроші на оформлення державних актів на землю йому здали, але він так нічого й не зробив. Причому в Новоолексіївці ми вирішили піти від Задорожного одними з останніх. Інші люди пішли зі своїми паями ще раніше.

У прокуратурі Софіївського району цю гучну історію, яку ніяк не хочеться вписувати винятково до рамок районного масштабу хоча б тому, що Задорожний є депутатом облради, нині активно розслідують. Однак самі селяни мало вірять у щасливе її завершення. Бо, мовляв, Задорожний і Середа належать до різних «вагових» категорій.

«Ви знаєте, перші два тижні я не міг спати, — каже Микола Середа насамкінець. — Вийду на подвір’я, запалю цигарку і думаю, що цей жах мені наснився. А тепер ловлю себе на думці: здаватися не можна. Бо наступного року половина так зроблять — скосять урожай у таких, як я». n