Леонід Ратнер: Заміну мені приготували, але я у відставку не поспішаю

Завтра у Франції стартує чемпіонат світу з гандболу серед жінок. Збірна України виступатиме у Нанті у групі F, де її суперницями будуть команди Німеччини, Кореї й Парагваю. Свій перший поєдинок наші дівчата проведуть завтра проти німкень, яких разом із кореянками називають фаворитами квартету. З представницями Азії ми граємо в понеділок, а з південноамериканками — у вівторок. Утім Леонід Ратнер і його підопічні вже не раз дивували гандбольний світ приємними несподіванками.

Головним завданням для «синьо­жовтих» є потрапляння до числа семи кращих на турнірі серед 24 командучасниць й здобуття права продовжити боротьбу за ліцензію на Олімпійські ігри. Напряму до Пекіна2008 потрапить лише чемпіон світу, а збірні, що посядуть місця з другого по сьоме, у березні зіграють стикові матчі за путівку на Ігри. Перед від’їздом до Франції керманич нашої команди поділився думками з кореспондентом «УМ».

«Приховувати від суперниць нам нічого»

 Леоніде Анатолійовичу, на недавньому Кубку Турчина в Києві ваші підопічні виглядали доволі переконливо, особливо в останньому матчі з японками. Не боїтеся, що розкрили перед суперницями всі карти?

— Ні, адже провідні збірні світу постійно грають одна проти одної, й тренери знають можливості як суперника в цілому, так і кожного окремого гравця. Дійсно, з японками ми хотіли зіграти на максимумі й чекали, що на повну потужність зіграють й суперниці. Однак азіатки чомусь погано захищалися, що не дало нам змоги повністю зрозуміти свої вади в грі в атаці.

 Мабуть, через травми Марини Вергелюк, Регіни Шимкуте й Анастасії Сокіл вас більше турбує організація оборони?

— Так, Вергелюк замінити неможливо, бо останні п’ять років саме вона була стрижневим гравцем захисту. При цьо­му основу складали одні й ті ж люди, заміни були поодинокими. Скажімо, на Олімпіаді в центрі грала Люда Шевченко.

Ми граємо за схемою 5—1, тобто з рухливою, важкою обороною — звідси й проблеми. Тому впродовж всього підготовчого циклу ми шукали різноманітні варіанти й у поєдинку з Японією зупинилися на схемі дій з двома лінійними — Шеєнко й Шибановою. Крім того, Олена Радченко гратиме на місці напівсередньої, тим самим ми зменшуємо свій атакувальний потенціал. Спереду фактично залишається одна Наталка Ляпіна, хоча раніше вони з Радченко мінялися. Ймовірніше за все, саме так гратимемо й на чемпіонаті світу.

 Через кадрові проблеми ви не відступите від свого тренерського кредо — будувати гру від оборони?

— Цю тактику ми обирали вимушено, бо не маємо потужної задньої лінії. Єдиним гравцем такого плану, хто відповідає світовим стандартам, є Олена Цигиця. Тому й граємо від захисту. І якщо ми чогось і досягли, то лише завдяки цій тактиці. Щоб щось міняти, потрібен час, якого в нас зараз немає.

 З гравців задньої лінії могли б допомогти збірній Анастасія Подпалова (Бородіна) й Тетяна Шинкаренко...

— Настя лише недавно почала грати після народження дитини, до того ж згодом ще й травмувалася. З Танею я розмовляв влітку під час «плейоф» з Данією, коли вона відновлювалася після декретної відпустки, навіть клубу ще не встигла підшукати. Чесно кажучи, за ті майже два роки, що Шинкаренко не грала в збірній, я її підзабув. Місяць тому вона сама мені зателефонувала й сповістила, що виступає в чемпіонаті Німеччини. Але запрошувати Тетяну вже було пізно, до того ж на весь підготовчий період клуб її не відпускав. Я вирішив не ризикувати, хоча, не виключаю, Таня б нам підійшла.

«Дуже хочеться потрапити на Олімпіаду»

 Нещодавно президент федерації гандболу Владислав Миленький звинувачував вас, що ви не залучаєте в збірну молодь...

— У відповідь можу сказати лише одне: для того, щоб молоді гравці відповідного рівня у нас взагалі були, треба працювати в правильному напрямку. Ми два роки не виступаємо на чемпіонатах світу серед молодіжних збірних, а коли перед цим туди потрапили, виграли всього один матч. Нещодавно наша юніорська збірна посіла останнє місце на чемпіонаті Європи. Тож звідки брати молодих?

Так, кілька перспективних дівчат є. Це Сокіл, Лаюк, Шимкуте, Борщенко, Тимошенкова. Окремо хотів би сказати про Юлію Манагарову. Вона добре себе проявила на останніх турнірах, і, думаю, найближчим часом спроможна взяти на себе лідерські функції. На зборах ми випробовували перспективну лінійну Іру Покліковську, півсередню Віку Цибуленко. Непогані дівчата, але наразі їхній рівень не дозволяє їм вийти на провідні ролі. Вони можуть підігрувати Цигиці, Яценко, Сакаді, Радченко, але не більше того.

Крім усього, Сокіл і Лаюк сидять на лаві запасних у «Моторі». Я намагаюся давати їм практику в збірній, беру на Кубок світу, на турніри в Корею і Бразилію. Але про що можна говорити, якщо останні сім років чемпіон України не пробивається навіть до групового турніру Ліги чемпіонів? У яких змаганнях дівчата мають підвищувати свою майстерність?

 Ви сказали, що подасте у відставку, якщо на чемпіонаті світу збірна посяде місце нижче сьомого і припинить боротьбу за олімпійську ліцензію.

— Так воно і є. По­перше, мені важко працювати за тих напружених стосунків, що склалися між мною й керівництвом федерації. Там лишень і чекають, коли я оступлюся. І замість мене вже приготували тренера «Мотора» Андрія Портного. По­друге, 26 грудня мені виповниться 70, а значить, пора вже трохи й відпочити. Чекати ж, коли мене звільнять, не стану — заяву напишу сам.

Але це не означає, що на чемпіонат світу ми їдемо програвати. Будемо битися і, сподіваюся, зможемо досягти потрібного результату. Після афінської Олімпіади я залишився у гандболі лише тому, що Ігри­2008 обіцяють стати наймасштабнішими в історії. Дуже хочеться стати їхнім учасником.

Тарас РОМАНЮК