У статті «Сковорода ... бренд для Харкова», надрукованій в «УМ» за 15 листопада, виникли деякі технічні неточності, на які варто звернути увагу читачів.
Маєток, де побачив свій останній схід сонця наш уславлений філософ Григорій Сковорода, (ПанІванівка) належав не поміщикам Ковалинським, а Ковалівським. (це була технічна помилка — Ред.) Натомість автор не помилився, написавши, що син Ковалівського був «найкращим учнем Сковороди». За дивним збігом, деякі речі з ваших розвідок збіглися з дійсністю. Так, у маєтку Ковалівських дійсно бував і деякий час жив учень Сковороди. Я навіть насмілюсь назвати його одним із найпослідовніших і найяскравіших його учнів. А звали того учня і послідовника Василь Назарович Каразін. Його ще називають ініціатором створення міністерства народної освіти в Російській імперії, українським Ломоносовом, по праву вважають засновником Харківського університету, школи для дітей кріпаків у селі Кручик, Сільської Думи в тому ж Кручику, винахідником та вченим світового рівня. І жив у ті часи в цьому маєтку та був його власником не «батько учня Сковороди Ковалинський», а його вітчим Андрій Іванович Ковалівський та рідна мама Василя Назаровича, Варвара Яківна Ковалівська, (за першим чоловіком — Каразіна, яка, овдовівши, вдруге вийшла заміж за свого родича Ковалівського).
Саме так про Варвару Ковалівську сказав відомий історик Д. І. Багалій: «Мандрований філософ» поважав всією душею Варвару Яківну, розумну і благочестиву женщину, від других жінок Сковорода віддалявся». От з якою жінкою дружив Сковорода, до кого він приходив не один раз, яка своєю увагою і теплом зігрівала філософа протягом його життя.
Лариса ДЕШКО
прапрапраправнучка Варвари Яківни Ковалівської