«Ширку» — геть!

Учора газета Ріната Ахметова вийшла із заголовком: «Утром Плющ, вечером — «широкая» коаліція?». Шанси обрання Івана Степановича на спікерство втретє вважаються справді дуже високими. Буде людині що писати в мемуарах. Всетаки три «ходки» на посаду Голови ВР — це вам не коники з пластиліну ліпити. А щодо другої частини риторичного заголовку­запитання ахметовської газети, то, попри традиційно провокаційний характер цього видання, зараз про такий сценарій гуде переважна частина українського політикуму.

За даними «УМ», Президент Віктор Ющенко продовжує категорично наполягати на формуванні лише демократичної, тобто — «помаранчевої» коаліції, що є єдино легітимним варіантом відповідно до підсумків голосування 30 вересня (так­так, від виборів до початку роботи ВР минуло аж 53 дні — досить часу для підкилимових ігрищ). Але вчора ніхто не сумнівався, що Ющенко на зустрічі з фракцією «НУНС» запропонує висунути на Голову ВР саме Плюща — того самого, який днями зовсім недвозначно наголосив, що він виступає за широку коаліцію. Віктор Андрійович, за даними із тих же джерел, нібито має намір узяти Івана Степановича в лещата своїх вимог і таки відбити хіть зливатися в екстазі з «регіоналами». А що треба перекреслити вибір партії «Наша Україна» та блоку «НУНС», які одностайно запропонували на спікерство В’ячеслава Кириленка, то це буцімто лише для того, щоб парламент працював. Адже більшість — 228 голоси — фатально нестійка, при ній може не вдатися жодне результативне голосування з принципових питань. Та й «Регіони» не блокуватимуть президію Плющаспікера, а от Кириленковіспікеру можуть не дати продихнути.

Логіка в цьому є. Але.

Припустимо, що «помаранчева» коаліція таки буде сформована і що вона таки протягне на посаду Прем’єра Юлію Тимошенко (хоча дедалі гучніше лунають прогнози: сьогодні ВР лише утворить фракції й обере спікера, а «урядові» питання відкладе до наступного тижня й наступних торгів). Чи буде стійкою в такому «розплющеному» парламенті коаліція на підтримку Прем’єрки Тимошенко, якщо нею керуватиме ненависник Юлії Володимирівни Іван Степанович? Та ще й в умовах критично мізерної переваги над опозицією? Плющ і не приховує свого ворожого ставлення до «авантюристки» Юлі, його перший досвід вигнання Тимошенко з уряду датований ще 2002 роком». Чи можна «перевиховати» Івана Степановича зараз?..

Отже, є логіка і в тому твердженні, що спікер Плющ — це бомба під уряд Тимошенко. Хоча мав би бути клей, адже коаліційних угод «НУНС» і БЮТ ніхто не скасовував.

До речі, хоч би коли розвалилася ця коаліція, виборці матимуть повне право вимагати розпуску зрадницького парламенту. Адже «Наша Україна» (Плющ — її член) на виборах клялася в єдино можливому варіанті коаліційної єдності — з БЮТ. І якщо моральних аргументів буде мало, то депутати«тимошенківці», яких більш ніж 150, можуть скласти мандати й розпустити ВР так само, як і цього літа. До них можуть долучитися й «нашоукраїнці», адже за подібного розвитку подій у «НУНС» неминучий розкол. Тож краще все­таки триматися від «ширки» подалі. «Регоінали» її зрозуміють і привітають, а от люди — ні.

Логічно й те, що ще одні дострокові вибори будуть надмірним тягарем і для електорату, і для більшості політичних сил. Тобто Раду потрібно якось клеїти, а «помаранчеву» коаліцію — посилювати, про єдиного кандидата на наступних, планових, президентських виборах — домовлятися. Як видно, Тимошенко згодна йти на максимум поступок колегам із Банкової, в тому числі — й у питаннях змін до закону про Кабмін на користь різкого збільшення повноважень Президента. Цим потрібно користатися, але не влаштовувати один одному (і передусім — спраглій до прем’єрства Юлі) «кидалово», чого зараз так хоче дехто з «регіонального» крила «Нашої України».

Потрібно шукати узгоджені й прозорі, але при цьому — швидкі рішення щодо функціонування «помаранчевої» коаліції. Але як? Якщо «три енко» (Тимошенко, Кириленко, Луценко) бачать панацею в запровадженні імперативного мандата, то Ющенко, проконсультувавшись із головою Конституційного Суду, прийшов до висновку, що насправді неможливо законно позбавити депутатського мандата людину, яка голосує «не в ногу» з фракцією. За нинішньою Конституцією, імперативний мандат відбирає депутатство тільки при переході з однієї фракції в іншу.

Що робити? Є гумористична версія — зашити всім у плечі мініатюрні керовані міни, котрі вибухали б у випадку зради. Реальні дієві версії повинні були шукати учасники «помаранчевої» коаліції. Яка обов’язково має бути створена. Інакше це буде обман і наруга.

У дні третьої річниці Помаранчевої революції це великий гріх. Так, Іване Степановичу?