Нашим предкам і в кошмарних снах не могло наснитися, що рум’янобокий символ ситості й благополуччя, який традиційно займав почесне місце на обідньому столі, здатний нагородити своїх шанувальників безпліддям, крихкістю кісток, м’язовими судомами, недокрів’ям і навіть раком кишечнику. Натомість сьогодні в Україні вистачає людей, чий організм сприймає за отруту і пшеничний хліб, і вівсяне печиво, і будьякий інший продукт, виготовлений зі злаків. Як стверджує провідний європейський спеціаліст із целіакії, професор університету Тампере (Фінляндія) Пекка Колін, від цієї недуги потерпає близько одного відсотка населення планети. Це значить, що в Україні мешкає близько 460 тисяч таких людей. Минулого тижня вчений приїхав до української столиці, щоб узяти участь у національному конгресі «Дні гастроентерології в Києві» й поділитися з колегами досвідом роботи.
Без біопсії не обійдешся
За словами пана Коліна, целіакія — дуже непросте захворювання, механізми якого поки не вдалося вивчити до кінця. Дослідникам відомо, що у хворих на целіакію кишечник реагує на глютен (основний білок злакових культур) не так, як у здорових людей. Причому ця неприємна особливість передається дітям у спадок. Приблизно в одного відсотка населення глютен відмовляється спокійно розщеплюватися і засвоюватися, натомість починає активно вражати клітини тонкого кишечнику. Завдяки безглютеновій дієті слизова кишечнику повністю відновлюється, і неприємні симптоми людину більше не турбують. Але чому так стається — ніхто не знає.
З симптомами целіакії теж не все просто. Болячка не має настільки характерних ознак, щоб людина могла запідозрити у себе несприйняття злаків. Біль у животі, нудоту, діарею, здуття живота та дисбактеріоз хворі найчастіше списують на запалення органів травлення. Навіть лікарям не завжди спадає на думку, що в кишкових проблемах винні «добропорядні» хліб та каша...
Якщо людина не знає про свою хворобу і, відповідно, не лікується, целіакія поволі розквітає букетом ускладнень. «Напівдохлий» кишечник починає шкодити іншим органам і системам: через порушення всмоктування кальцію та вітаміну D виникає остеопороз, деформуються кістки, збільшується ризик переломів, псуються зуби; у крові знижується рівень білка і з’являються набряки; через порушення всмоктуваня заліза розвивається анемія. Крім того, тривала нелікована целіакія спричиняє у жінок викидні, безпліддя та заганяє пацієнтів у глибоку депресію. А в найважчих випадках хворому «світить» потрапити на стіл хірургаонколога з лімфомою (раком) тонкої кишки чи померти від кишкової кровотечі...
«Зазвичай люди не бачать жодного зв’язку між поганим самопочуттям і вживанням злаків, — зауважує Пекка Колін. — Тому що гострі симптоми не з’являються відразу ж після того, як хворий з’їв шматок хліба чи порцію вівсянки. З цієї причини навіть лікарям важко встановити правильний діагноз, орієнтуючись лише на скарги пацієнта. Розібратися в ситуації допоможе аналіз крові на виявлення специфічних антитіл. Якщо результат виявиться позитивним, треба взяти у хворого шматочок тонкої кишки на біопсію і розглянути тканину під мікроскопом. Тільки після цього діагноз можна підтвердити або спростувати».
Хліба — ні крихти, а фруктів — скільки влізе
До речі, у США дев’ять із десяти випадків целіакії залишаються недіагностованими. Що вже казати про Україну, в якій перші тестсистеми з’явилися лише сім років тому — на кафедрі факультетської терапії №1 Національного медуніверситету імені Богомольця? Але припустімо, що пацієнту пощастило, і його діагноз виявили на ранній стадії. Чим він мусить лікуватися?
За словами пана Коліна, на сьогодні медики володіють єдиним ефективним методом — спеціальною безглютеновою дієтою, якої треба дотримуватися все життя. Ця дієта передбачає виключення з раціону всіх продуктів, які містять злаки (пшеницю, ячмінь, жито, овес, солод). Під заборону потрапляє борошно з пшениці, жита, ячменю і вівса, каші з цих злаків (зокрема «дитяче щастя» — манка і «солдатська радість» — перловка), звичний для всіх нас житній та пшеничний хліб, булочки, печиво, макарони, страви в паніровці, торти, тістечка, вафлі... Навіть котлети, ковбасу, сосиски, сардельки лікарі вживати не рекомендують, оскільки до складу цих аж ніяк не злакових продуктів також входить глютен!
Важливо знати, що навіть маленька хлібна крихта, яка випадково впала в суп, здатна «запустити» процес відмирання клітин кишечнику. Тому будьякий продукт, який може містити хоч міліграм глютену, не має права потрапити на стіл до пацієнта. Тим часом у морозиві та шоколаді трапляються небезпечні вафельні крихти, у пиві — солодовий екстракт, у горілці — сліди пшениці, у соусі — борошно. Прихований глютен також містять окремі йогурти, сири, оцет (крім яблучного), цукерки з начинкою, карамель, розчинна кава, какаопорошок, майонез, кетчуп, бульйонні кубики, деякі види зубної пасти та губної помади... Навіть ліки й вітаміни, які несуть пацієнту полегшення від страждань, можуть зашкодити хворому на целіакію — якщо в оболонці драже є клейковина.
Водночас, як зауважує професор Колін, хворим на целіакію можна насолоджуватися всіма натуральними фруктами й овочами, які тільки існують у природі. М’ясо, риба, кукурудза, рис, гречка, яйця, рослинна олія — все це дозволено.
Як додає доцент кафедри факультетської терапії №1 Національного медуніверситету імені Богомольця Олена Губська, хворі в усьому світі можуть урізноманітнити свій раціон і за допомогою спеціальних безглютенових продуктів. В українських супермаркетах і спеціалізованих магазинах можна побачити макарони з гречаного, кукурудзяного, рисового борошна та картопляного крохмалю, іспанське печиво з кукурудзяного борошна, рису та сої, австралійське печиво з тапіоки — крохмалистого борошна з місцевих коренеплодів. Крім того, хворі можуть купити спеціальне безглютенове борошно і випікати хлібці та булочки в себе вдома. На жаль, асортимент цих продуктів у нас неширокий, та й продаються вони не в кожному місті. Але ще три роки тому, нагадує пані Губська, в Україні й цього не було...
Утім бувають випадки, коли пацієнт, хворий на целіакію, не обійдеться самою лише дієтою. Різні ускладнення треба лікувати додатково. Іноді, як зауважує Пекка Колін, люди потребують вітамінів, препаратів заліза, ліків від остеопорозу або ж оперативного втручання при раку кишечнику.
І сниться нам не рокіт космодрому...
Розібравшись зі списком «можна —не можна», людина мусить розв’язати іншу проблему: як жити в суспільстві, в якому основним продуктом харчування є страви з жита і пшениці? Іноді так хочеться відкусити шматок звичайного хліба, напекти миску пиріжків з картоплею або наварити вареників із сиром. Спеціальні продукти — це, звісно, добре, але з кукурудзяного борошна потрібного тіста не замісиш... Що роблять пацієнти, для яких відмова від злаків стає життєвою необхідністю?
Молода жінка, в якої чоловік та двоє дітей хворіють на целіакію, говорить, що все в житті можна пережити: «Відвикання від хліба було дуже важким, особливо у тата. Хліб і пиріжки йому навіть ночами снилися. Думаю, річ у звичці — хліб посідає надто значне місце у слов’янській культурі. Зараз усе нормалізувалося. Я навчилася випікати пироги, булочки та кекси з кукурудзяного борошна. Всі «домашні» їдять, про хліб ніхто не шкодує. Молодша донька (їй два роки) хліб не куштувала ніколи в житті, навіть не вважає його чимось їстівним. Так, може потримати в руках, поколупати, але в рот не несе».
Інша жінка — мама хворого на целіакію п’ятирічного хлопчика — говорить, що суворе дотримання дієти повинно стати для малюка нормою життя: «У дитсадок (неповного дня) син ходить зі своєю їжею. У чужих харчі не бере, тільки з мого дозволу. Дієта ніколи не заважає мандрувати, замовляючи щось у кафе чи ресторані. У меню завжди можна знайти щось на кшталт вареного м’яса з капустою. Якщо ходимо в гості, то всі друзі намагаються не їсти при нас торти і булки. Тему «можна — не можна» вдома давно не обговорювали, все і так зрозуміло».