По-християнськи?

8—15 жовтня в італійському місті Равенна відбулося Х пленарне засідання комісії з питань діалогу між католиками і православними, яке закінчилося прийняттям заключного документа — «Еклезіологічні та канонічні наслідки сакраментальної природи церкви». Документ став сенсацією — в ньому викладено засади возз’єднання після тисячоліття «розлучення» католицької та православної церков. 23 листопада в Римі повинна відбутися зустріч кардиналів зі всього світу, на якій буде обговорюватися цей проект.

А Москва проти

Єпископ Віденський та Австрійський Іларіон звернувся до Синодальної Богословської комісії з пропозицією вивчити документ, прийнятий на зустрічі в Равенні. «Документ містить цілу низку сумнівних доказів та тверджень, які не базуються на історичній правд», — заявив владика Іларіон 15 листопада в інтерв’ю агенції «Інтерфакс».

Слід сказати, що саме представники Московського патріархату не підписали документ:вони вчинили скандал і залишили Равенну. Формальним приводом була незгода з участю в засіданнях представників Естонської апостольської церкви, створеної 1996 року Константинопольським патріархатом. РПЦ противилася цьому, оскільки вважає Естонію «своєю канонічною територією». Але справжньою причиною демаршу представників РПЦ у Равенні була їхня принципова незгода з темою зустрічі. Пізніше владика Іларіон, який репрезентував РПЦ у Равенні, заявив, що без врахування думки Московського патріархату «православно­католицький діалог не може вважатися легітимним».

Іларіон, який говорить від імені РПЦ, не сприймає передусім те, що переговорники ведуть мову не про сучасні католицьку чи православну церкви, «а швидше, про якусь теоретичну церкву, збудовану за моделлю церкви часів Вселенських соборів». Він не погоджується з 39 параграфом, в якому стверджується, що після розриву між східною і західною церквами 1054 року обидві церкви продовжували скликати собори в кризових ситуаціях, на яких були присутні єпископи помісних церков у спілкуванні з Римським та Константинопольським престолами. А найбільше Іларіону не подобається 45й параграф, оскільки в ньому роль «першого єпископа» вселенської церкви описується максимально близько до тієї, яку відіграє в теперішній католицькій церкві Папа Римський.

Представники РПЦ фактично бойкотували зустріч у Равенні ще й з огляду на все більш холодні відносини між Московським та Константинопольським патріархатами. Два тижні тому, вже після зустрічі в Равенні, митрополит Смоленський та Калінінградський Кирил, який очолює відділ зовнішніх зв’язків Московського патріархату, визнав, що «у відносинах РПЦ і Константинопольського патріархату існують окремі «тріщинки».

Суперечки, які тривають у православній церкві між Константинополем та Москвою, наразі роблять малоймовірною згоду всіх гілок православ’я на возз’єднаненя з Римом. Москва може погодитися бути третьою, після Риму та Константинополя, в церковній ієрархії «рівних», але вона до цього часу не дійшла згоди з Ватиканом з приводу української греко­католицької церкви, яка тяжіє до Папи Римського, зазначає газета «Таймс».

Хоча представники православної та католицької церков погодилися в Равенні, що Папа або римський першосвященик, «протос», є першим між церковними патріархами, але вони, з іншого боку, надалі розходяться в думках стосовно практичних наслідків такого визнання, зокрема стосовно того, які повноваження матиме Папа над православними церквами. Укладачі документа також визнають розбіжності в теологічному тлумаченні такої першості.

Об’єднання — довгий шлях

Рішення про створення екуменічної церкви було прийняте 30 листопада 1979 року під час зустрічі Папи Івана Павла ІІ з Константинопольським патріархом Дімітріосом І. Упродовж перших 10 років діяльності екуменічна комісія розробила два документи — «Таїнство церкви і євхаристії у світлі таїнства найсвятішої Троїці» та «Віра, сакраменти і єдність церкви». Потому, в червні 2000 року, в Балтиморі (США) відбулося ще одне засідання, присвячене «унітаризму». У наступні роки теологічний діалог обірвався. Лише 12 вересня 2005 року екуменічний патріарх Варфоломій І повідомив про відновлення роботи комісії.

Кардинал Вальтер Каспер у заяві Ватиканському радіо, яка з’явилася після засідання в Равенні, назвав документ «переломним в екуменічному діалозі», але одночасно зазначив, що «дорога, яка веде до єдності католиків і православних, є ще дуже довгою», а засідання кардиналів 23 листопада — «лише перший скромний крок».

З ІСТОРІЇ

Розкол єдиної Христової Церкви на східну та західну гілки відбувся 1054 року власне з огляду на відмову Константинополя та інших трьох східних церков визнати верховенство Папи. Відтоді католики та православні, які мали б бути «браттями во Христі», вирощували в серцях зерна підозри і навіть ненависті одне до одного.

ДУМКИ З УКРАЇНИ

Архієпископ Харківський і Полтавський УАПЦ Ігор (Ісиченко):

— Це було засідання міжнародної комісії, яка працювала роками. Московський патріархат у черговий раз виявив позицію заперечення традиційного диптиху, що сформувалася в православ’ї. Ще з XV століття Московський патріархат виступає із запереченням Патріархату Вселенського. У 1948 році сталася остання спроба перенести центр православ’я до Москви. Прикметно, що спроби руйнування православного світу йдуть саме від тоталітарної держави, якою є сьогодні Російська Федерація. І це не є позиція православного народу Росії, що сам зазнає утисків. Натомість Московський патріархат стає учасником політичних ігор, що ставить під сумнів Вселенське православ’я.

Олександр Саган, радник Президента України з питань релігії, дослідник українського православ’я, заступник голови Громадського об’єднання «За помісну Україну»:

Українська церква є несамостійною, і вона не була представлена на зустрічі в Равенні, де йшлося про діалог і співпрацю між католицькою і православними церквами. На жаль, ці питання обходять Україну, вона є відрізаною від світового християнства. На зустрічі відчутним було протиставлення грецьких і московської православних церков.

Повний текст прийнятого

в Равенні документа —

http://www.zenit. org/article21012?l=english