Мороз не слабне

У Соціалістичної партії, яка зазнала ганебної поразки на позачергових парламентських виборах, новий голова. Точніше, новий–старий, позаяк соціалісти вже вкотре вирішили, що «від добра добра не шукають», і проголосували за Олександра Мороза. Уперше він очолив партію в жовтні 1991–го

Щоправда, була й альтернатива — Михайло Степанов висунув у голови Станіслава Ніколаєнка. Однак нинішній міністр освіти й науки взяв самовідвід. «Я прекрасно розумію ситуацію. На цьому етапі є лише одна людина, яка має авторитет і знання, щоб вести партію. Це Олександр Мороз», — наголосив Ніколаєнко. Єдиним, хто не підтримав кандидатуру нинішнього очільника СПУ, став усе той же Степанов.

Нагадаємо, раніше йшлося про ширшу антиморозівську опозицію в партії, але її виразника Василя Волгу просто виключили з лав СПУ.

Сам Мороз пропонував обирати голову партії таємним голосуванням, аби упередити закиди в якомусь тиску абощо. Серед імовірних лідерів СПУ, окрім Ніколаєнка, він назвав голову Фонду держмайна Валентину Семенюк та вже фактично екс–міністра внутрішніх справ Василя Цушка. Ідею голосувати таємно (а значить — рахувати довше) делегати з’їзду не підтримали, бо переважна частина їх поспішала на поїзди.

Натомість пані Семенюк була обрана головою контрольної комісії СПУ. У політраді партії залишилися Ніколаєнко, Іван Бокий та Ярослав Мендусь, а Євгена Філіндаша на його прохання з цього органу виключили.

Окрім зміни керівництва, на з’їзді обговорювали причини поразки Соцпартії на виборах. Олександр Мороз однією з причин програшу назвав протидію з боку БЮТ та президентської команди, а також прорахунки в виборчій кампанії СПУ.