Для українців гольф — відверто екзотичний вид спорту. Тому мало кому відомо, що на недавньому чемпіонаті світу серед аматорів наш співвітчизник Ігор Мовчан ледь не виграв золоту медаль! У змаганнях серед гравців із гандикапом від 10 до 15 він набрав однакову кількість очок із представником Індонезії (294) й поступився лише за результатами останнього дня змагань.
Узагалі ж європейцям виступати в Куала–Лумпур, столиці Малайзії, було нестерпно, адже спека виявилася по–справжньому тропічною — вище 30 градусів при майже 100–відсотковій вологості повітря. Тож не дивно, що головні призи дісталися спортсменам, яким не звикати до подібних умов, — індонезійцям та китайцям. Звісно, українці почувалися і змагалися б значно краще, якби мали час на акліматизацію. Але в Малайзії вони потрапили «з корабля на бал» — турнір почався через кілька годин після того, як вони зійшли з літака. У цьому нема нічого дивного, якщо взяти до уваги, що Асоціація гольфу України зібрала команду лише за три дні до старту чемпіонату.
Ігор Мовчан міг із повним правом розраховувати на перемогу — після передостаннього ігрового дня він випереджав найближчого переслідувача на 13 очок, але організм не витримав перенапруження. Як зізнався сам спортсмен, не треба було так захоплюватися... устрицями, а йому не вдалося побороти такої кулінарної спокуси.
Також за збірну України, яка посіла 12–те місце в командному заліку, виступали Юрій Васкевич (він же президент Асоціації гольфу України), Юрій Бойко, Валерій Кірмасов та 18–річний Руслан Гаркавенко. А в так званому спеціальному форматі чемпіонату «за запрошенням» честь України відстоювали чарівні дами з команди «Роксолана» — Вероніка Бойко та Олена Мовчан, а також інтернаціональний дует у складі Олександра Новиковського та чеха Павла Шпильки. «Роксолана» не знітилася у переважно чоловічій компанії, хоча й фінішувала 38–ю. І це при тому, що Вероніка отримала... справжній тепловий удар.
Головною ж своєю перемогою на 13–му чемпіонаті світу Асоціація гольфу України вважає низку продуктивних переговорів із легендарним у минулому шведським хокеїстом — Свеном Тумбою Юхансоном, який є «батьком» аматорських чемпіонатів світу з гольфу. Нині в Україні немає жодного професійного гольф–поля. Для тренувань використовують чиїсь дачі, заміські поля або взагалі виїздять за кордон, що, звісно, недешево. А пан Юхансон має надзвичайну програму розвитку гольфу, яка успішно зарекомендувала себе у Швеції. Якщо і в Україні все піде за планом, не виключено, що в 2012 році ми зможемо прийняти не лише чемпіонати з футболу та, ймовірно, гандболу, а й змагання найвищого рівня серед гольфістів.