«Грамофону» «стукнуло» 50

17.11.2007
«Грамофону» «стукнуло» 50

Президент академії Ніл Портноу. (Фото РЕЙТЕР.)

Американська академія звукозапису цього тижня започаткувала довготривалу кампанію з відзначення 50-річчя найавторитетніших американських музичних нагород «Греммі», повідомив 12 листопада фаховий часопис американської музичної індустрії «Біллборд». Головним проектом цієї кампанії буде випуск семи жанрових альбомів–збірок із кращим музичним матеріалом, який у різні роки був відзначений нагородами «Греммі». Випуск цієї серії академія здійснюватиме у партнерській співпраці з фонографічною фірмою Shout! Factory, найбільшим власником та видавцем архівного музичного матеріалу. Проект називається Ultimate Grammy Collections («Остаточна колекція «Греммі»). 27 листопада на полицях музичних магазинів з’являться два перші з них: Contemporary R&B («Сучасний ритм–енд–блюз») та Contemporary Pop («Сучасна поп–музика»).

Додатковим стимулом для меломанів має стати двогодинний документальний фільм про історію музичних нагород «Греммі», який демонструватиме американська телемережа Сі–Бі–Ес 30 листопада. Інші п’ять альбомів–збірок — Contemporary Rock («Сучасний рок»), Contemporary Country («Сучасна музика кантрі»), Classic Country («Класична музика кантрі»), Classic R&B («Класичний ритм–енд–блюз) та Classic Pop («Класична поп–музика») — надійдуть у продаж 8 січня, тобто за місяць до проведення ювілейної 50–ї церемонії «Греммі».

Американська академія звукозапису також видасть до ювілейної дати книгу «І «Греммі» отримує...», яку написав журналіст Девід Уайлд, відомий широкому читацькому загалу завдяки публікаціям у популярному американському музичному двотижневику «Роллінг Стоун». Книгу випускає видавництво «Бордерс» і розповсюджуватиме її тільки через мережу своїх магазинів. Також у мережі цих магазинів ексклюзивно продаватимуть два альбоми–збірки «Класична поп–музика» та «Класичний ритм–енд–блюз», видані спільно з фірмою Shout! Factory, але з ішими треками, ніж на платівках серії з семи альбомів.

Нагадаємо, що нагороди «Греммі» (це зменшувальна назва від слова «Грамофон», яке використовували в перші роки) щороку присуджуються та вручаються Американською академією звукозапису. У США існують ще дві авторитетні музичні відзнаки: Американські музичні нагороди та Музичні нагороди часопису «Біллборд». Але «Греммі» вважається найпрестижнішою і позиціонує себе як «Оскар» у музиці. На цей час президентом Академії звукозапису є Ніл Портноу. Церемонія традиційно проводиться в лютому, а список номінантів на перемогу у кожній з майже ста категорій подається за два місяці до нагородження. Цьогорічних номінантів на «Греммі» назвуть 6 грудня, а церемонія вручення грамофонів відбудеться 10 лютого 2008 року. Її традиційно проводять у спортивно–концертній залі «Стейпл–Центр» у Лос–Анджелесі. Право прямої трансляції («живі» трансляції ведуться з 1971 року) церемонії на США та світ належить телемережі Сі–Бі–Ес.

Цікаво, що хоч церемонія вручення «Греммі» є найрозкішнішою і найзірковішою музичною тусовкою світу, вона є платною, навіть для тих виконавців, які... номіновані на нагороди. Вхідні квитки до «Стейпл–Центру» номінантам традиційно оплачують їхні видавничі компанії. Більше того, вечірку оплачують також і... члени Американської академії звукозапису, які, власне, і визначають переможців. Щоправда, ціна квитка для «академіків» є пільговою — «лише» 750 доларів. А для решти зірок і простих смертних, хто може дозволити собі таку розкіш, — 2500 доларів. За задоволення потрапити на офіційну вечірку з лауреатами, яка відбувається після закінчення церемонії, потрібно заплатити додаткові 250 доларів. Втім кожен учасник вечірки отримує на вході подарунковий набір із різним непотрібом (від парфумів до компакт–дисків). Наприклад, на минулорічній вечірці видавали пакети з косметичкою для догляду за волоссям.

  • Знайти «скриньку», де захована ваша пісня

    Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>

  • Гімн як літургія, марш і романтика

    Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>

  • Паливо революції

    Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>

  • Ведмідь на вухо наступив, та співати будеш

    У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>

  • Вояки з гітарами

    Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>

  • «Вопіющі» 26 років

    Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>