Інтерв’ю з поцілунками і рок–н–ролом

У «Фондю–барі» в першій лінії «Глобуса» на нього вже чекають із 20 дівчат–читачок, які виграли щасливий квиток на вечірку з письменником у «Книжковому супермаркеті», президент Форуму видавців Олександра Коваль, письменниця Лариса Денисенко, Фагот із ТНМК, Катя Осадча в капелюшку і кільканадцять телевізійників. Журналісти по черзі підсідають до француза — списки інтерв’юерів складені видавництвом «Махаон–Україна», яке влаштовувало промо–тур у Києві, за два тижні. Каті Осадчій навіть не вдалося записати інтерв’ю зі снобом і естетом Бегбедером для «Світських хронік», і вона не приховувала обурення.

— Ви часто звертаєтеся до Бога?

— У нас одностороння телефонна розмова. Я його не бачу, але до нього звертаюся. Та він мовчить. Я вважаю, що зараз немає ніяких цінностей. Релігія і родина вибухнули. Дивлячись на майбутнє культури, розумію, що книжка як предмет теж щезне. Вже ніхто не користується дисками, а крамниці, де продавалися платівки, закриваються. Ми руйнуємо нашу планету і дивуємося, що зараз відбувається, а насправді самі наближаємо кінець світу. Одна з причин — зневага книжки. Легше пасивно сприймати інформацію з екрана, ніж витрачати зусилля на читання.

— Не боїтеся, що ваша 8–річна дочка дружитиме з хлопцем, подібним до вас?

— Так, боюся. Але в цьому є свої переваги, бо зможу її попередити, щоб уникала таких гульвіс, як я, або сам посприяю, щоб він відчепився.

— А ви кажете, що цінностей немає?

— Намагаюся її навчити, що є погане, а що хороше. Передовсім виховую в ній ґречність, через яку людина відрізняється від тварини. Розказую, як поводитися за столом, в автобусі.

— Ви приїхали в Україну з Росії, але в нас більшість говорить російською. Чи не здалося вам, що це одна країна?

— Я дуже добре знаю, що у вас різні мови, адже мене перекладали українською. Читав вашого Гоголя. Якщо хтось казатиме, що це російський письменник, то скажіть, що він божевільний. Що ви не одна країна, відчувається відразу. У Росії є страх, а в Україні люди відкритіші, більше свободи і ближче до Європи.

— У Москві ви пили горілку. А що збираєтеся пити в Києві?

— Учора я пив вино, горілку, шампанське, віскі, а в результаті — аспірин. Раджу такого коктейлю не вживати. Мені там принесли горілку, а тут ніхто не пропонує. Мабуть, про Україну не писатиму.

Організатори відчули загрозу, що новий роман може бути без найкращих у світі українок, тому швиденько зметикували принести мсьє горілки і закуску. Менеджер книжкових супермаркетів Костянтин Клімашенко наливає йому і собі.

— Я мушу наповнити свою порожнечу. Вчора було зі мною багато людей, але ніч я провів у цілковитій самотності, — кокетує Фредерік, закушуючи сиром, і просить прочитати епіграф Достоєвського з «Ідеаль» про самотність.

— Так і спитися можна?

— Я вважаю, що п’яна проза найкраща, і образи, які до мене приходять на п’яну голову, найкращі у світі. Коли не допомагає горілка, звертаюся до Бога. Бачу в ньому антидепресант.

Після цього дівчинка запитує, наскільки реально з ним поцілуватися. Фредерік перехиляє чергову чарчину Nemiroff із журналістом і каже, щоб вона підійшла. Цілуються. Інша дівчинка поруч не хоче займатися плагіатом і ставати в чергу за поцілунком, тому цікавиться, чи його ще щось дивує. «Ви мене і дивуєте. У вас дуже романтичний образ. Ви схожі на святе причастя», — каже наостанок дівчатам і йде до музичного центру, щоб поставити диск із рок–н–ролом.

Фредерік Бегбедер трохи занудьгував і почав збиратися додому, хоч не всі ще бажаючі поставили свої запитання. «Я теж можу бути вільна?» — ствердно запитала в організаторів перекладачка Лариса Мамуня, яка вже працювала з письменником у 2004 році, під час його першого приїзду в Київ.

До речі, політики Бегбедеру в Києві не набридали, і він не горів бажанням з ними зустрічатися, хоча найбільше, що він прагнув зрозуміти, — осягнути зміни, які сталися після Помаранчевої революції. «Сувенірів із Києва письменник не віз — він надто сучасний для всіх цих фольклорних штучок», — каже директор із маркетингу і реклами видавництва «Махаон–Україна» Олена Абрамович. За її словами, французькому гостю дуже сподобався прийом, (за два дні було продано 3,5 тисячі примірників роману «Ідеаль» і 2000 інших авторів) і він пообіцяв приїхати в Київ знову. Можливо, з презентацією нової книги, яку зараз пише. А поки видавництво «Махаон–Україна» збирається видати українською презентований роман «Ідеаль».

ДО РЕЧІ

Українською мовою Фредеріка Бегбедера досі видавало видавництво «Фоліо», наразі вийшли три його книжки — «Історійки під екстазі», «Є 1,499», «Windows on the World».