У «Фондю–барі» в першій лінії «Глобуса» на нього вже чекають із 20 дівчат–читачок, які виграли щасливий квиток на вечірку з письменником у «Книжковому супермаркеті», президент Форуму видавців Олександра Коваль, письменниця Лариса Денисенко, Фагот із ТНМК, Катя Осадча в капелюшку і кільканадцять телевізійників. Журналісти по черзі підсідають до француза — списки інтерв’юерів складені видавництвом «Махаон–Україна», яке влаштовувало промо–тур у Києві, за два тижні. Каті Осадчій навіть не вдалося записати інтерв’ю зі снобом і естетом Бегбедером для «Світських хронік», і вона не приховувала обурення.

Французький постмодерніст Фредерік Бегбедер пробув у Києві з презентацією свого нового роману «Ідеаль» понеділок і вівторок і наробив трохи галасу серед київського бомонду. Спостерігаючи за письменником, який на другий і останній день перебування в Україні чудово адаптувався до нашої випивки, дівчат, погоди і автомобільних пробок, наші зрозуміли, що мало просто добре писати, треба ще й бути рокером у літературі, вилазити на стіл і цілуватися з прихильницями. Готуючись до зустрічі з Бегбедером, я натрапила на одному з сайтів на враження дівчини від побаченого декілька років тому. Вона пише про руки Фредеріка, які не давали їй ще довго спати. Мовляв, у нього довгі аристократичні пальці, які, напевне, ідеально грають на фортепіано і пестять жінку. Тому перше, на що я просто втупилася і не відводила погляду впродовж години, це були руки Бегбедера під час автограф–сесії у «Книжковому супермаркеті» на Петрівці. Він спізнився на годину. Як і його герой Октав, Фредерік прийшов, нібито щойно його підняли з ліжка: з розкуйовдженим волоссям, неголений, весь у чорному і з написом rock–n–roll на спині.