Звільнення від болю

15.11.2007
Звільнення від болю

Пережити рак молочної залози легше разом із «сестрами по нещастю». (Фото Укрінформ.)

Щороку до страшного онкологічного кола потрапляють понад 16 тисяч українок, у яких діагностується рак молочної залози. При цьому, як говорить лікар–онколог, голова правління МБФ «Здоров’я жінки і планування сім’ї» Галина Майструк, наших жінок чекає не найкраща доля. У країнах Євросоюзу п’ятирічне виживання пацієнток після операції й курсу хіміотерапії складає 80 відсотків, у Бельгії — 92 відсотки, в Україні ж — не більше 58 відсотків. Проблема, як стверджують фахівці, полягає не лише у пізній діагностиці раку й дороговизні більшості препаратів для боротьби з цією недугою, а й у відсутності державної системи реабілітації таких пацієнток. «УМ» вирішила з’ясувати, які питання найбільше турбують жінок після мастектомії (операції з видалення молочної залози), як українки долають медичні та психологічні проблеми і звідки отримують необхідну допомогу.

 

«Гімнастика першокласника» для мами

Що чекає на жінку, яка перенесла мастектомію? Ма­буть, ніхто не відповість на це питання краще від колишніх пацієнток онкодиспансера. Днями «УМ» побувала в кабінеті психосоціальної реабілітації, розміщеному на восьмому поверсі Київської міської онколікарні (вулиця Верховинна, 69). Волонтери вчать відвідувачок правильно підбирати і носити протез молочної залози, пояснюють, де його можна безкоштовно отримати, як за ним доглядати і де зберігати. Але головна мета організації — звільнити жінку від душевного болю й відчуття власної неповноцінності, вивести її з глибокої депресії, допомогти подолати страхи, навчити радіти життю і бачити те, чого пацієнтка не помічала раніше. А ще волонтери пояснюють, як виконувати рекомендації лікарів, але не впадати при цьому у відчай; як заповнити вакуум у спілкуванні; як повернути собі найяскравіші барви цього світу. Чого–чого, а досвіду у волонтерів вистачає...

«Коли я захворіла на рак молочної залози, моїй доньці було три з половиною роки, — говорить координатор програми психо–соціальної підтримки й реабілітації МБФ «Здоров’я жінки і планування сім’ї» Олена Юрченко. — Коли стався рецидив, три з половиною роки виповнилося моєму синові. Це було нелегко.

У перші дні на руці з того боку, де працювали хірурги, обов’язково (від цього нікуди не дінешся) з’явиться невеликий фізіологічний набряк. Кінцівка стане ніби чужою, вранці німітимуть пальці — не найприємніші відчуття. Але не треба впадати у відчай! Полегшення настане, якщо пацієнтка ще в лікарні почне робити спеціальну гімнастику. У жінки шви не зняли, а вона мусить потроху розробляти пальці й м’язи руки. Звісно, якщо хоче повернутися до здорового життя. «Ми називаємо її гімнастикою першокласника, — говорять волонтери. — Вправи дуже прості, але ефективно запускають роботу лімфатичної, м’язової, кровоносної систем, постраждалих під час операції».

Власне, у лікарні пацієнтка має навчитися самостійно робити «зарядку» для ушкодженої руки. Бо ж лікар призначить хіміотерапію, опромінення, перші сеанси масажу, та серйозно займатися рукою мусить сама жінка. І не день–два після виписки, а щонайменше протягом півроку. Лише тоді можна сподіватися на відновлення всіх функцій ушкодженої кінцівки.

На город — у рукавичках

Але на цьому вимоги медиків до прооперованих жінок не закінчуються. Протягом трь­ох років після операції жінці треба берегти руку з того боку, де була видалена молочна залоза. Цією рукою можна піднімати лише предмети, які важать менше двох кілограмів. Зайвий вантаж, як застерігають онкологи, може спровокувати ускладнення. Жінці не рекомендовано прати, низько нахилившись над ванною, — щоб у судинах руки не застоювалася лімфа і не виникав лімфастаз. Із цієї ж причини пацієнтці краще відмовитися від в’язання, шиття й інших занять, під час яких рука надовго «зависає» у незручному положенні. І спати на такій руці не можна, і вимірювати артеріальний тиск...

А ще кінцівку треба надійно захищати від опіків, порізів та подряпин. Тому робити внутрішньовенний укол і забирати кров для аналізу на руці з боку операції суворо заборонено. А прати, мити підлогу, чистити овочі, поратися на городі та виконувати будь–яку іншу «брудну» роботу можна тільки в рукавичках. Бо ж якщо через невеличку ранку в кров потраплять мікроби, на руці швидко почнеться запалення. Не забувайте, що під час операції хірург разом із пухлиною та ушкодженою залозою видаляє лімфатичні вузли. Лімфа в такій руці тече не так, як у здоровому органі. Відповідно, до місця «висадки» мікробів не надходить достатньої кількості лімфоцитів, здатних повбивати підступних «загарбників». Запалення, яке розвивається в такому випадку, буде нелегко вилікувати...

Деякі речовини можуть спровокувати новий спалах раку, тому прооперованій жінці треба чітко запам’ятати просту річ: вона не повинна вживати жодних біологічно активних добавок чи робити ін’єкції імуностимуляторів (алоє, склоподібне тіло, елеутерокок тощо), не порадившись попередньо зі своїм онкологом. І синтетичними вітамінами краще не захоплюватися, а надавати перевагу натуральним продуктам без барвників, ароматизаторів і консервантів.

Вечірня сукня? Запросто!

Якщо до складної операції пацієнтки здебільшого думають, як би вижити, то в післяопераційній палаті їх турбують зовсім інші проблеми: «Я жива, але в мене відрізали грудь. Що робити далі? Чим замінити відсутній орган?». Хвороба хворобою, а кожній жінці хочеться подобатися чоловікам, ловити захоплені погляди, насолоджуватися компліментами. Але як це зробити?

У перший час після операції можна підкласти у старий бюстгальтер вату. Дехто примудряється використовувати в ролі наповнювача насіння льону, поролон, згорнуту тканину, гліцерин у гумовій рукавичці. Прийом, звісно, не найзручніший, бо вата може «підстрибнути», а тканина — розгорнутися. Тож людина, змушена ходити з такою саморобною конструкцією, почувається вельми некомфортно. А хочеться і вечірню сукню на свято вдягти, і в улюбленому светрі на роботу походити, і в басейні поплавати. А головне — не сіпатися щоразу, як чийсь погляд затримується на твоєму бюсті.

Українки, які перенесли мастектомію, кажуть: це цілком реально. Звісно, желеподібний силікон, з якого роблять протези молочної залози, не може повністю замінити людську тканину. Але вироби різної форми з цієї в’язко–рідкої речовини здатні чудово маскувати відсутність органу. Треба лише підібрати протез, найбільше схожий на здорову грудь, та обзавестися комплектом особливої білизни.

Бюстгальтер, який використовують жінки після мастектомії, не купиш у звичайному магазині. Мережаний напівпрозорий ліф на дві чашечки, яким би гарним він не був, у цій ситуації просто не підійде. Жінці знадобиться спеціалізована білизна. Силіконова форма, запаяна в поліетиленову плівку, вкладається у кишеню ліфа, бюстгальтер застібається, і протез сидить, наче влитий. А далі можна спокійно вдягати хоч діловий костюм, хоч мережану сукню. Дехто з колишніх пацієнток Київського онкоцентру влітку спокійно ходить у напівпрозорих сорочках, одягнутих на особливий бюстгальтер. Гарно? Так! Звабливо? Безперечно! Чи спаде комусь зі сторонніх спостерігачів на думку, що красуня колись перенесла важку операцію? Та ніколи в житті! Хіба що жінка сама про все розповість...

А для прийняття водних процедур існують купальники з високим декольте. У кишеню на ліфі так само вкладається протез, і жінка нічим не відрізнятиметься від решти відвідувачок басейну.

Протез — безкоштовно, але не всюди

Де, як і за які гроші українки можуть отримати замінник втраченої груді? За українським законодавством, раз на півтора року пацієнтки мають право безкоштовно одержати один силіконовий протез та комплект білизни (три бюстгальтери) вітчизняного виробництва. Але в більшості регіонів України указ Міністерства праці й соціальної політики від 2000 року не виконується. Жінки змушені використовувати підручні засоби або купувати протези за власні гроші.

Вітчизняний протез можна придбати за 220—250 гривень, французького виробництва — за 300 гривень, німецького — від 400 гривень.

Мабуть, найкраща ситуація з протезуванням склалася сьогодні в українській столиці. Фінансування надходить з міського бюджету — через програму «Туброта». Як зауважуть волонтери з кабінету психосоціальної реабілітації, раніше прооперованим киянкам видавали протез і три бюстгальтери різного кольору (усе — вітчизняного виробництва) раз на рік. Тепер безкоштовний комплект можна отримати раз на півтора року. Загалом у Києві працюють три фірми, які видають ці комплекти. На одній достатньо пред’явити паспорт і довідку від онколога про здійснену операцію. Інші дві фірми вимагають цілу низку паперів: довідку з онкодиспансера, висновок лікарсько–консультаційної комісії з «рідної» поліклініки та направлення з coцзабезу.

Крім того, з 2007 року киянкам почали видавати післяопераційний протез. Це чохол, наповнений дуже легким матеріалом, схожим на синтепон. Виріб тримає форму, але не муляє операційні шви. Його можна носити у спеціальному бюстгальтері, поки рана повністю не загоїться. А далі треба перейти на більш важкий протез — силіконовий. Він не лише маскує сліди операції, а й слугує для підтримання правильної постави й профілактики хвороб хребта.

Єдине, що киянки мають купувати самотужки, так це купальний костюм з кишенею для протезу. Його можна придбати за 120 гривень.