Інвестори чужого тіла

Нам вдалося знайти дані про щонайменше чотири такі випадки, три з них — зі смертельним фіналом: у наших співвітчизників ще живцем вирізали нирки і серце. Родичі жертв «донорського піратства» опиняються сам на сам зі злочинцями з «цивілізованого світу». Однак дружина заробітчанина Миколи Н. за підтримки львівського адвоката Арама Чліянца вирішила добитися справедливості якщо не від українського, то принаймні від Європейського суду.

Іспанська експертиза: знайди десять відмінностей

Микола Н. легально працював будівельником в Іспанії. Мав медичну страховку, хороше здоров’я, сім’ю в Україні. Прізвище та справжнє ім’я ми не наводимо — його мати досі думає, що син десь за кордоном на заробітках.

24 травня 2006 року Микола працював на риштуваннях триповерхового будинку. Його напарник відійшов на кілька хвилин, щоб зателефонувати своїй нареченій. А коли повернувся, то побачив, що Микола лежить на землі з легкими подряпинами на лобі і щоках. Викликали поліцейських, ті оглянули потерпілого і викликали «швидку». Медики «швидкої» надала потерпілому необхідну допомогу і відвезли до лікарні. Там уже констатували смерть — «від зупинки серцево–дихальної діяльності».

Згодом Миколиній дружині Ірині надіслали офіційну версію: помер від інфаркту ще на риштуваннях, уже мертвим упав на землю. Дружині пропонували кремувати тіло просто там, в Іспанії, мовляв, перевозити труну — дорого. Жінка не погодилася. Домовилася з українськими авіалініями про перевезення тіла. І звернулася до адвоката Арама Чліянца — він і порадив скликати для розтину не одного, а кількох експертів, комісійну колегію.

Експерти виявили кілька речей. По–перше, після падіння з риштувань Микола Н. був живим — у трупа не було б таких подряпин і ушкоджень на тілі. Ушкодження були прижиттєвими. По–друге, в тілі не виявилося нирок і серця. В іспанському медичному висновку записано, що з тіла «взято зразки органів». Для експертизи потрібні невеликі шматочки — але не повністю ж органи! Та й загалом: навіщо брати аналіз нирок, якщо нібито встановлена причина смерті — ішемічна хвороба серця? По–третє, за даними українських експертів, вирізали ці органи ще в живої людини.

Драма у листах

Відразу після таких сенсаційних висновків експертизи вдова Миколи разом з адвокатом почала довгу і нудну переписку з українським МЗС. Наше міністерство зверталося до посольства Іспанії або до українського консула в Мадриді, а вже він спілкувався з відповідними іспанськими інституціями.

На жаль, наше дипломатичне відомство не виявило особливого прагнення захищати інтереси своїх громадян, запевняє пані Ірина. Окрім відписок «по формуляру», ніякої суттєвої допомоги вдові не надали. Їй ще раз нагадали офіційну іспанську версію і повідомили, що «в разі наявності у вас заперечень стосовно результатів розслідування іспанськими органами причин смерті, оскарження рішення судової установи та прийняття ухвали про відновлення судового слідства може бути здійснено лише шляхом подання апеляції до вищої судової установи Іспанії за подачею винятково адвокатів рідних померлого». Також міністерство повідомило, що страхуватися на випадок смерті або каліцтва потрібно було раніше, оскільки в Іспанії звичайне медичне страхування на такі випадки не поширюється. Отже, «ризики та витрати, пов’язані зі смертю», варто було страхувати окремо.

Донорство і закони

У МЗС порадили жінці звернутися до Української іноземної юридичної колегії, аби ті допомогли отримати компенсацію від іспанської влади. Мовляв, ця колегія має і тісні зв’язки з іспанськими адвокатами, і досвід у подібних справах. Про те, скільки тисяч доларів коштуватиме робота українських та іспанських адвокатів, МЗС скромно змовчало.

Арам Чліянц узявся за роботу на інших умовах — якщо справу буде виграно у Європейському суді і від Іспанії відсудять компенсацію, то адвокат отримає винагороду. Якщо ж ні — то ні...

Пан Чліянц вів справу з дотичної теми у Львові — тут притягали до суду українського професора у справі щодо донорства нирки. В Україні не дозволяється вилучати органи у людини, яка перебуває без свідомості. У Кримінальному кодексі вилучення органів без дозволу родичів кваліфікується як убивство. Навіть якщо взято органи у мертвого, ККУ це кваліфікуєть як вбивство з особливою жорстокістю.

Відтак удова заробітчанина буде звертатися до Європейського суду з прав людини — подавати позов до держави Іспанія з вимогою компенсації. Адже вилучення органів було здійснено іспанськими державними медичними установами.

І нема їм рахунку...

Кількість українських трудових мігрантів у світі на сьогодні становить приблизно 3—4 мільйони осіб. При цьому офіційний дозвіл на роботу мають заледве більше 500 тисяч. За даними Арама Чліянца, з початку 2007 року за кордоном пропали безвісти 500 українських емігрантів. З’ясувати, скільки ж їх насправді щезає, надзвичайно важко.

Деякі організації ведуть статистику звернень, які надійшли від родичів заробітчан, котрі пропали безвісти. Центр «Жіночі перспективи» у Львові за останніх півтора року зареєстрував 16 таких звернень. Скарг на «піратське донорство» серед цих звернень не було. Співробітники центру, для того, аби мати приблизну картину, радять помножити ці 16 випадків на 75 подібних організацій з різних регіонів України, котрі співпрацюють з Міжнародною організацією з міграції (МОМ).

Співробітники Львівського регіонального відділу бюро Інтерполу в коментарях «УМ» стверджують, що їм відомо досить багато фактів зникнення наших співвітчизників за кордоном. Однак у Бюро МОМ у Києві такої статистики не ведуть.

Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда—Україна» також не відслідковує статистики. До них надходили звернення від родичів, три рази мали справу з поверненням тіла на Батьківщину, повідомили «УМ» співробітники центру. Однак жодного разу ні в кого з родичів не виникало й думки про те, щоб перевірити, чи не стали ці люди донорами мимоволі.

Трохи кращі справи зі статистикою в івано–франківського громадського товариства «Бюро з прав людини». За словами його голови Мирона Дмитрика, наразі їм відомо про те, що щороку за кордоном щезають приблизно 800—1000 українців. Однак товариство почало роботу в цьому напрямі тільки місяць тому, тож про чіткі результати говорити рано.

Є розрізнені дані про те, що органи в живих людей вирізають не вперше.Так, подібний випадок стався з уродженцем Одеси. Після того як декілька звернень Арама Чліянца до МЗС потрапили в інтернет, одеські адвокати вийшли на зв’язок з ним. Півтора року тому подібний випадок стався і в Греції, на будівництві неподалік Солоніків— дружині відправили звістку про смерть, а самого будівельника–нелегала поховали, розповідає пан Чліянц. Дружина за допомогою експертизи виявила, що з тіла вирізали всі нутрощі, які тільки можна використати для донорства. Однак її чоловік працював нелегально, тож про жодне правосуддя не могло бути й мови... Також було зареєстровано такі смертельні випадки з болгарськими гастарбайтерами — про це повідомили Араму Чліянцу болгарські колеги.

Трохи більше пощастило українській заробітчанці в Італії — лишилася жива. Під час роботи її «вхопив» апендицит. А невдовзі вона виявила, що в італійській клініці разом із апендицитом їй вирізали ще й нирку. Про це сама постраждала розповіла львівській газеті «Україна і час».

Як захистити ризикових нелегалів?

Дивує ставлення нашої держави до таких жахливих випадків із українськими громадянами за кордоном. Яких заходів вживає держава, щоб попередити своїх громадян про ймовірні проблеми?

У державі, де є така велика кількість гастарбайтерів, необхідно проводити активну роз’яснювальну роботу, повідомляти людям про небезпеку, яка чекає навіть у тому випадку, якщо вони їдуть працювати за кордон легально. Але, як бачимо, і у випадку легального працевлаштування проблем може виникнути не менше. Та й закликати до праці в Україні треба не рекламними роликами, а створенням робочих місць із гідною оплатою праці. А якщо з останнім проблеми, тоді поряд із благальними роликами повинні бути роз’яснювальні: що мусить знати людина перед тим, як поїхати на роботу. Скільки легальних українських заробітчан у Іспанії знають про те, що ризики, пов’язані зі смертю та каліцтвом, страхуються окремо? Чи МЗС зобов’язане про це повідомляти тільки в тому випадку, коли страхувати вже нема чого?

Та й прохання не виїжджати за кордон теж виглядають не дуже щирими. Адже ці мігранти «інвестують» в економіку нашої країни набагато більше грошей, ніж зовнішні інвестори. Минулого року гастарбайтери перерахували до країни приблизно 21 мільярд доларів США, а це — що чверть ВВП України.

І держава майже не докладає зусиль для того, щоб захистити і підтримати цих найщедріших інвесторів.

Марина ОЛІЙНИК

НА ПАМ’ЯТЬ

В Івано–Франківську зведуть каплицю–меморіал загиблим заробітчанам

Громадське товариство «Бюро з прав людини» з Івано–Франківська планує встановити в цьому місті каплицю–меморіал загиблим та зниклим безвісти заробітчанам. Каплиця, ймовірно, стоятиме в скверику на Привокзальній площі — саме звідси тисячі прикарпатців вирушають у далеку путь, дехто — як виявляється — в останню. За даними цієї організації, на заробітках у закордонні перебуває 300 тисяч мешканців Прикарпаття.