«Є один Верховний Головнокоман­дувач, і йому підпорядковані всі військові формування — це норма Конституції, і її треба виконувати. Це гарантія того, що людей у погонах не будуть використовувати в політичних цілях. Внутрішні питання розбудови українського війська віддайте Президенту і відповідним органам», — цими словами під час церемонії складання присяги строковиками елітного президентського полку Віктор Ющенко фактично підбив риску під полемікою навколо термінів переходу української армії на контрактну основу.

«Очевидно, країні, яка претендує на звання сучасної цивілізованої держави, соромно ходити у клоунах і розважати західних інтелектуалів «роздутим патріотизмом» та етнографічними мотивами в політичній моді». Розумно? Має бути розумно, бо ж слова ці належать наймолодшому свого часу в країні доктору наук, легендарному голові Адміністрації Президента Кучми зразка першого терміну, а нині — гуманітарному віце–прем’єр–міністрові уряду. Українського уряду. Хоча, читаючи статтю Дмитра Табачника в газеті «Кієвскій тєлєграф», у приналежності цього «гуманітарія» до Кабінету Міністрів саме України — незалежної, суверенної держави — починаєш неабияк сумніватися.

Біда Києва — не лише Черновецький, Довгий і дороги. Біда Києва ще й у тому, що «помаранчеві» сили не можуть дійти згоди у спільній кандидатурі на посаду столичного мера. Зрештою, є й третя біда: низи більше не хочуть Черновецького, а демократичні верхи не можуть чітко сформулювати, на яких підставах одіозного мера усуватимуть від влади. Багато хто зі співрозмовників «УМ» посилається в цьому випадку на місцевий референдум, на зміни до Закону «Про столицю», на право Верховної Ради втрутитись у столичні негаразди. Сьогоднішній співрозмовник «УМ» — претендент на посаду мера Віталій Кличко — посилається на коаліційну угоду між БЮТ та «НУНС», один із пунктів якої говорить про дострокові київські вибори. Але ця угода є декларацією про наміри, а не юридичним обґрунтуванням тих чи інших змін. А знання власне юридичних тонкощів, як видно, не є сильною стороною Кличка. Тож коло вкотре замикається на одній і тій самій точці відліку: «Черновецького — геть! Далі — буде».

Учора робоча група, яка займається підготовкою першого засідання нової Верховної Ради, нарешті зібралася з кворумом у кінозалі ВР: сиділи всі тридцять членів групи. Втім навіть така обов’язковість не дала відповіді на два запитання: кому бути головою групи і коли відбудеться перше засідання нового парламенту.