Так між нами повелося, що про Шевченка згадуємо здебільшого в березні і в травневі дні його перепоховання. Міністерство культури і туризму України вирішило не уподібнювати генія до заяложеного святкування дня жінки, тому ініціювало проект «Шевченківські читання», приурочений до 200–річчя з дня народження Тараса Григоровича. Задум звертатися чи не щодня до насущного слова Шевченка і через це піднімати авторитет національної культури зародився в голови Українського фонду культури Бориса Олійника. Його підтримали міністр культури і туризму України Юрій Богуцький, голова Всеукраїнського товариства української мови «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка Павло Мовчан, народний художник України Володимир Чепелик, письменник Іван Драч, шевченкознавець Сергій Гальченко.

Бриниха кортить назвати «культуртрегером». Так якось простіше й ні до чого не зобов’язує: не треба розбиратися в бринихівських літкритичних есеях — по–шахматному чітких і елегантних, приправлених іронією, жовчю й молотим перцем сленгу; не обов’язково «в’їжджати» в його багатопланову, складно сконструйовану прозу; не край як конче бачити його вигадливі перформенси. Але в будь–якому разі доводиться визнати: Бриних — це завжди незамацано й талановито. Останнім зацікавленням відомого культуролога, письменника й журналіста став кінематограф.