23 січня 1929 року в селі Благодатне на Донеччині народився Михайло Денисенко, відомий сьогодні кожному українцеві як Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Після Одеської духовної семінарії та Московської духовної академії 21-річний чернець з іменем Філарет, вирушає у тривалу дорогу, набуваючи все нового досвіду, умінь, санів: викладача, ректора Київської духовної семінарії, керуючого справами Українського екзархату, настоятеля київського Володимирського кафедрального собору, патріаршого екзарха в Середній Європі, ректора Московської духовної академії, митрополита, місцеблюстителя Московського патріархату... і патріарха Української православної церкви. З його ініціативи православний єпископат України ще 10 липня 1990 року звернувся до Священного синоду РПЦ, особисто Алексія ІІ, з проханням надати УПЦ самостійність в управлінні. Через два роки Всеукраїнський православний собор об'єднав УАПЦ і УПЦ в УПЦ Київського патріархату. Предстоятелем Церкви став патріарх Мстислав, а митрополит Філарет — його заступником. Після Володимира (Романюка) Всеукраїнський помісний собор обрав патріархом Київським і всієї Русі-України митрополита Філарета. А 1997 року архієрейський собор РПЦ оголосив предстоятелю УПЦ Київського патріархату анафему.
За понад 8 років правління патріарха Філарета УПЦ КП стала цілком сформованою помісною церквою. Має 33 єпархії (у 1995-му їх було 19), близько 3,5 тисячі парафій. Кількість церковних громад з 2000 зросла до 3600. Збільшилося духовних вузів, монастирів. За чисельністю прихильників Київський патріархат, згідно з дослідженнями, є вдвічі більшим за Московський патріархат в Україні. Одним із найважливіших досягнень патріархату за ці роки владика вважає переклад українською усіх богослужбових книг, яких є понад 20, та видання журналу «Православний вісник», щорічника «Український богослов», численних єпархіальних газет і журналів. Патріарх відживлює затерплі суглоби церковного організму, що тривалий час перебував у ізоляції серед довколишнього світу: численні міжнародні богословські конференції, листування з Константинопольським патріархатом та православними церквами Європи цьому, звісно ж, сприяють. Впевнено відчищає українську церкву від нашарувань, що наростали за століття асиміляції, знову нагадуючи і світові, і самим українцям про правдиві початки твореного князями і першими митрополитами осередку християнської духовності в Києві — «другому Єрусалимі». Владика стверджує, що українська церква — справа не тільки духівництва, а й держави. «Невіра в Бога призводить до того, що люди перестають довіряти один одному», — каже патріарх Філарет. Він вважає, що церква через моральність, духовність, заклик до власної совісті впливає на суспільство. І справа державного захисту громадян взаємопов'язана зі служінням Богові й ближнім. А константинопольський Вселенський патріарх (до канонічної території цього патріархату належить Україна) у своїй підтримці чи непідтримці церкви тієї чи іншої країни зважає на вибір її президента.
Патріарх повертає до духовної скарбниці українські цінності — поряд з іншими діячами відродження наголошував на потребі відбудови Михайлівського Золотоверхого собору, за його ініціативою Архієрейський собор канонізував митрополита Петра Могилу. Вiн переконаний, що українські святині — Києво-Печерська та Почаївська лаври — таки належатимуть помісній православній церкві.
Сьогодні з нагоди 75-ліття від дня народження Святійшого Патріарха у приміщенні Національної філармонії відбудеться урочисте засідання і концерт духовної музики. 24 січня з 17.00 до 19.30 у Володимирському патріаршому кафедральному соборі відбудеться урочисте вечірнє богослужіння, а 25 січня з 10.00 до 13.30 — Божественна літургія, яку очолить Святійший Патріарх Філарет.