Про Бріттані Мерфі більшість українських кіноглядачів дізналася після виходу на екрани доволі примітивної молодіжної комедії «Молодята». Так вона у нас і залишалася переважно зіркою однієї ролі, принаймні до появи у «Місті гріхів» (до слова, зараз Брітт знімається у продовженні цього фільму). Навіть прикро за дівчину, бо насправді Бріттані — досить талановита актриса. Що й довела, чудово зігравши ролі у «серйозних» стрічках на кшталт «Автомобільні прогулянки із хлопцями» (2003) та «Мертва дівчина» (2006). Чарівній «лялечці» Мерфі випадало перевтілюватися і в пацієнток психологічних клінік, і в самотніх матерів, і в п’яниць, але чомусь із ними вона асоціюється найменше. Як і з «жінкою бальзаківського віку», адже більше ніж на 20 без макіяжу актриса не виглядає. Хоча «юній дівчинці» Бріттані, між іншим, завтра виповнюється саме 30 років — як героїні роману Оноре Бальзака, котра, власне, й дала назву визначенню «бальзаківський вік».
Народилася Бріттані Анна Мерфі в американському місті Атланта. Власне, Мерфі — це прізвище її матері , яка має ірландсько–східноєвропейське походження. А Бертолотті — по батькові– італійцю — Брітт побула зовсім недовго. Коли їй заледве виповнилося три роки, батько покинув сім’ю, і відтоді донька бачила його дуже рідко. Втім воно, може, й на краще, адже Анджело — кримінальний авторитет, мав три судимості за пограбування і рекет.
Дитинство майбутньої кінозірки пройшло в місті Едісон, штат Нью–Джерсі. Туди її перевезла мати, яку наша героїня дуже любить і не стомлюється повторювати, що тільки завдяки Шарон досягла усього, що має в житті. «Щастя — це коли твоя мама здорова», — сказала колись Бріттані. І знала, що каже, бо коли дівчинці було 15, у матері знайшли рак грудей. Після повної мастектомії Шарон поборола хворобу, за що Брітт не втомлюється щодня дякувати Богу. До речі, актриса й досі, навіть вийшовши заміж, мешкає разом із мамою (і з чоловіком, звісно).
Акторський талант у дівчинки проявився ще в дев’ятирічному віці: маленька міс Мерфі грала і співала в місцевому театрі, у мюзиклах «Знедолені» та «Справжня Розі». А в 13 уже мала власного менеджера і знімалася в рекламі. Першим роликом Брітт стала реклама мережі «Піца Хат», а найвідомішим — реклама льодяників «Скіттлз». До речі, за словами Бріттані, вона їх терпіти не могла.
Побачивши, що донька має успіхи, рекламний агент Шарон Мерфі покинула роботу і присвятила всю себе Брітт. Вони переїхали до «кіношного штату» — Каліфорнії, де маленька актриса почала зніматися спершу в телесеріалах, а згодом пробилася і в кіно. Першою помітною роботою Бріттані на широкому екрані стала участь у молодіжній комедії «Безтолкові» (1995), після якої продюсери й режисери просто засипали Мерфі пропозиціями. Але по–справжньому яскраво молода зірка відзначилася в ролі психічно хворої в драмі 1999 року «Перерване життя», де зіграла разом із Анджеліною Джолі й Вайноною Райдер. До речі, Вайнона — досі найкраща подруга Бріттані. Як і Дрю Беррімор — з нею вони разом знімалися в «Автомобільних прогулянках із хлопцями».
Потім були трилер «Не кажи ні слова», в якому партнером 24–річної Бріттані був сам Майкл Дуглас, фільми «Восьма миля» і «Молодята»... З останніми у Брітт пов’язані не лише професійні, а й романтичні спогади. І якщо на Емінема, з яким грала у «Восьмій милі», Мерфі великих планів не мала — просто, як зізнається, у них був «потяг» одне до одного, то з партнером по «Молодятах» Ештоном Кетчером зовсім інша історія. Бурхливий роман зі знімального майданчика перекинувся на реальне життя, але потім Ештон розбив Бріттані серце: закрутив любов із «бабусею» — на 15 років старшою за себе Демі Мур.
У коханні дівчині взагалі не щастило: після Ештона вона почала зустрічатися й навіть заручилася з продюсером Джеффом Квотінецем. Але нічого у них не вийшло, і з’явився новий коханий — асистент продюсера Джо Макалусо. Із ним теж були заручини, але вже через півроку парочка розбіглася. Ну просто як наврочили! Не дивно, що коли в травні цього року Бріттані побралася зі сценаристом Саймоном Моньяком, то майже нікому про це не розповіла — навіть усюдисущі папараці не одразу дізналися. Зате поки що, тьху–тьху, у подружжя все гаразд. Між іншим, вінчалися вони за єврейським обрядом, оскільки Саймон — іудей. Бріттані ж виховувалася як християнка–баптистка, але тепер їй, здається, все одно. Аби чоловік був хороший.
— Бріттані, ти «засвітилася» у доволі різноманітних ролях — і в романтичних комедіях, і в драмах, грала наркоманок і озвучувала дитячі мультики. У якому амплуа тобі подобається виступати більше?
— У мене немає якихось преференцій. Набагато важливіше не те, якою буде роль, а те, як ти її зіграєш, наскільки вдало перевтілишся у свого персонажа. Знаєте, десь років п’ять тому я виявила, що більшу частину свого життя проводжу на роботі. А оскільки моя робота полягає в тому, щоб перетворюватися на іншу людину, то, звісно, значно корисніше для здоров’я грати позитивних персонажів. Не надто хочеться переважну частину доби бути, наприклад, психованою алкоголічкою...
— У тебе є якісь ідеали в професії? Когось надихає Мерилін Монро, когось — Елізабет Тейлор...
— Я дуже люблю Клару Боу (американська зірка німого кіно 1920–х років. — Ред.). Вона недарма була секс–символом свого часу — для цього, повірте, треба мати не лише зовнішність, а й талант. Мабуть, жодна із сучасних актрис не зможе так передати характер та емоції своєї героїні без жодного звуку...
Але, звісно, серед актрис звукового кіно теж є геніальні постаті. Я обожнюю Джульєтту Мазіну, та й загалом люблю фільми Федеріко Фелліні. Мазіна надзвичайна. Ще люблю Меріл Стріп. І Барбру Стрейзанд. Мене взагалі захоплюють люди, які примудряються бути однаково талановитими у різних галузях. Усі, кому вдалося зробити кар’єру в кіно і, наприклад, у музиці, — це надзвичайні люди.
— А яким є твій ідеал чоловіка? Не в професії, а в коханні?
— Справжній мужик, а не чоловік–дитина. Життєлюб із добрим почуттям гумору, але при цьому сімейний за натурою, «домашній». Ну й, звісно, щоб був галантний і класний.
— І де ж їх узяти, таких ідеальних? Якщо такий і трапиться, то майже напевне він уже «зайнятий».
— Е ні, одружені й «зайняті» чоловіки — це не для мене. Навіть якщо він — мій ідеал, я нізащо на такого не претендуватиму. Я взагалі хороша й скромна дівчина (сміється). І, до речі, ні з ким не зустрічалася до 21 року. А відтоді у мене тільки п’ятеро бойфрендів і було. (Раніше Бріттані зізнавалася, що втратила цноту в автомобілі й має про той випадок далеко не найкращі спогади. — Ред.).
— Це з урахуванням Саймона чи без?
— Ну, якщо вам так цікаво, — самі й порахуйте, бо всі мої романи, здається, преса висвітлювала дуже детально. Хоча ви, журналісти, любите прибрехати. Якби папараці так полювали за терористами, як за зірками, то всіх «бенладенів» уже давно б переловили! Пишуть про мене казна–що, а я, між іншим, хоч і товариська особа, але велика домосідка й люблю бути насамоті. І замість піти, скажімо, у нічний клуб чи на якусь вечірку, волію посидіти вдома з книжкою.
— Дивно, що ти з такими уподобаннями таки примудрилася знайти собі чоловіка.
— Якщо тобі судилося зустріти свою «половинку», ти її зустрінеш, навіть якщо ніколи не виходитимеш із власної квартири. А якщо не судилося — можеш обійти всі вечірки й дискотеки, а пари так і не знайдеш...
Бріттані Мерфі — не лише актриса, а й вельми непогана співачка. На початку 1990–х вона виступала як солістка власного рок–гурту Blessed Soul («Благословенна душа»), і навіть записала кілька саундтреків. Зокрема, до фільмів «Перерване життя» й «Автомобільні прогулянки з хлопцями». Бріттані навіть затвердили на роль легендарної рок–зірки Дженіс Джоплін, але цей проект іще з 1999 року «заморожений» — спадкоємці співачки досі не дали дозволу на зйомки. Та Мерфі не втрачає надії рано чи пізно зіграти цю роль, про яку давно мріє.
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
