Кийком і по печінці — це хіба жорстоко?

Холодно, сіро, сумно і якось безперспективно. Прем’єр–міністр Віктор Янукович уже втомився пропонувати, домовлятися, хвалити Президента, вербувати нових прихильників, демонструвати тверду руку і вкотре промовляти до нації. Вчора Віктор Федорович дав зрозуміти: він не знає, як вплинути на ситуацію й уникнути політичної поразки. Очікування відставки — болісна процедура: міністри перед початком засідання не жартували, як звичайно, не обмінювалися рукостисканнями з колегами на іншому боці стола. Така апатія у цих стінах не панувала вже давно!

«Ваші проблеми стануть нашими!». Уряд

«Ніхто не думав, що час збирати каміння настане так швидко», — читалося на обличчі Віктора Януковича, який зручно вмостився у кріслі і звичним поглядом окинув зал. Але вголос він сказав: «Ми йдемо до завершення цього року, 2007–го». Усі державні програми, над якими працював уряд, він побажав завершити на два місяці швидше. «Ми не повинні залишити жодних бюджетних боргів. У нас будуть прорахунки, будуть і недоліки, — відверто зізнався Прем’єр і зробив черговий широкий жест, який мав на меті розм’якшити чиєсь загрубіле серце на вулиці Банковій. — Обов’язково треба буде співпрацювати із секретаріатом Президента. Адже програми Президента також входять у коло наших обов’язків. Це неодмінно!».

Головним за демонстрування глибокої шани, полум’яної любові і палкої симпа­тії до Віктора Ющенка Прем’єр призначив міністра Кабінету Міністрів Анатолія Толстоухова. Тиждень тому, як ми вже писали, Віктор Федорович глибоко обурився, що дехто у провінції не виконує указів Президента, і пообіцяв нещадно покарати відступників. Пан Толстоухов саме й готує цими холодними вечорами звіт, у якому має бути чітко проаналізовано: який відсоток наказів із Банкової (та й самого Кабміну, але це так, до речі) взяли до уваги, а який нахабно зігнорували. «І як в цілому знаходиться виконавча дисципліна», — додав від себе пан Янукович. Присутні напружилися і, в принципі, зрозуміли, що він хотів сказати.

Сестри сіли і чекають...

Учора Віктор Федорович не сварив нікого з підлеглих, а таке з ним трапляється дуже зрідка. Найгарячіше питання, за його словами, — це морози. Ртутний стовпчик відверто показав, що деякі чиновники, всупереч наказам Прем’єра, думали про що завгодно, але не про початок опалювального сезону. «Я вважаю, що нам треба «роздати всім сестрам по серьгам». Хто підготував нормально регіони, треба відзначити. У кого були недоліки, треба їх ліквідувати, — рішуче відрізав керівник Кабміну й одразу ж пояснив, що ліквідовувати він має намір лише негаразди, а не чиновників. — Людей цікавить, щоб тепло було».

В останні дні роботи Віктор Янукович вирішив переглянути власні принципи. «Ринкова економіка вимагає ринкових методів управління», — віртуозно і безкомпромісно Прем’єр перекреслив усе, що він робив до цього. Починатимуть, якщо нова коаліція подарує ще трохи часу, з паливної галузі. «Я впевнений у тому, що свідомо підігрівається ситуація в суспільстві, що ціни (На бензин. — Авт.) будуть зростати і йти вгору — залежно від світових тенденцій. Але Україна має можливість за рахунок власної нафти, власних (?!) нафтопереробних заводів реагувати з точки зору ціни на ринку», — видавав бажане за дійсне Віктор Федорович. Оскільки власної нафти ми видобуваємо до непристойності мало — трохи більше, ніж три мільйони тонн. Іншими словами, близько п’яти від­сотків від потреб. Перспективи, насамперед, у чорноморському шельфі, звичайно, є. Але перші результати, якщо американська компанія, з якою нещодавно підписано урядову угоду, працюватиме вдень і вночі, аки бджілка, будуть років через три.

Із власними нафтопереробними заводами ситуація ще сумніша. Більшість із них належить російському капіталу і свою цінову політику ці підприємства формують, орієнтуючись лише на світові тенденції. Втім, якщо політична ситуація в Україні коливається у протилежний від Росії бік, ці «світові тенденції» починають чомусь старанно повторювати всі амплітуди руху Кремля. Умовно вітчизняним (фактично українсько–російським) можна вважати лише скандальновідомий Кременчуцький завод. Але «антикризовий» уряд вустами першого віце–прем’єра Миколи Азарова та паливного міністра Юрія Бойка останнім часом палко і героїчно захищав російські інтереси від українських зазіхань...

«Телеканали, блін, пропоную закрити!»

Побиття кримських татар на горі Ай–Петрі переросло в політичну площину. Віктор Янукович саме так і сказав: «Питання, яке пов’язано з нашою внутрішньою ситуацією». Слово для пояснень отримав виконувач обов’язків міністра внутрішніх справ Михайло Корнієнко, який за рішучістю відстояти честь мундира не поступався своєму попереднику, «штурмовику» Генпрокуратури Василеві Цушку.

«Я обурений діями телеканалу «1+1», — у звичній для радянських чиновників манері, що сама проблема є меншим злом, ніж її оприлюднення, почав пан Корнієнко. — Моєму заступникові не дали сказати, що він хотів, показали взагалі не Крим». Ще у коридорі, перед початком засідання, на запитання, як він оцінює звинувачення «Нашої України» в протиправних діях міліції, Михайло Васильович відповів: «Пусть «Наша Украіна» сєбя в етом обвіняєт. Ми нічєго нє сносілі. Ми дєйствовалі по рєшенію суда».

«Щоби виконати рішення суду, а це висота більша, ніж півкілометра, було залучено загони міліції. Силу застосували тільки тоді, коли кримські татари почали кидати пляшки із запалювальною сумішшю. Закон про посилення відповідальності за самозахоплення ухвалили, я нагадаю, за ініціативи опозиції, — на вимогу Прем’єра виконувач обов’язків головного міліціонера країни був дещо балакучішим і при цьому віртуозно кинув шпильку у бік опонентів. — Ми проводимо службове розслідування. Але однозначний попередній висновок — що дії влади були правильними».

Колеги міліцейського міністра дивилися у бік Корнієнка без жодних емоцій. Тільки міністр транспорту Микола Рудьковський схилив голову і блаженно стулив повіки. Здавалося, він відчував напливи щастя, що поїзди на Ай–Петрі не ходять. Натомість Віктор Янукович серйозно слухав підлеглого, хитаючись з боку на бік та артикулюючи губами, мов силкуючись щось сказати, але вчасно кусаючи себе за язик.

«Для всіх повинен діяти закон, і перед законом повинні бути всі рівні. Рішення суду потрібно виконувати», — нарешті підсумував проблему Прем’єр, маючи на увазі, що єдині правила гри існують і для пересічного татарина, який поставив своє кафе на п’яти квадратних метрах Криму, і для близької до уряду київської або іноземної фірми, яка отримує майже задарма десятки гектарів прибережжя для розважальних центрів, гольф–клубів та навіть бетонних заводів. Зрештою, й у справжньому, не дитячому побитті, якщо злі язики, звичайно, не брешуть, Федорович неабиякий фахівець.

Мишоловка для Шуфрича

Оскільки всі міністри в один голос виправдовували дії «Беркута» в Криму, журналісти вирішили влаштувати невеличку провокацію для улюбленця публіки — міністра МНС Нестора Шуфрича.

— Як ви ставитеся до подій у Тбілісі, коли поліція розігнала натовп? — запитали у нього.

— Я співчуваю грузинському народові, — «залізний» Нестор сказав те, що від нього чекали. — У нас такого бути не може.

— Стверджують, що дії міліції в Криму були незаконними, — прозвучало друге запитання.

— Законність визначає тільки суд. У даному випадку забезпечувався порядок. Демократія — це не коли кожен робить, що хоче, — пафосно мовив міністр і оперативно залишив «поле битви».