Втеча з «крематорію»

«УМ» вирішила з’ясувати, мешканцям яких міст (або районів) пощастило заселити екологічно найчистішу та найсприятливішу для оздоровлення територію нашої країни. Озброївшись спеціальними картами, екологічними паспортами регіонів та висновками експертів, журналісти знайшли тільки вісім по–справжньому «екологічних» клаптиків землі. Натомість у категоріях «забруднена», «дуже забруднена» і «надзвичайно забруднена» відзначилася майже половина України.

Села бувають різні

Сьогодні в повітрі великих міст «літає» мало не вся таблиця Менделєєва — починаючи від банального вуглекислого газу, пилу й сажі, закінчуючи формальдегідом, діоксидом сірки та сполуками свинцю. А концентрований смог нагороджує своїх «постійних клієнтів» цілим букетом захворювань. Крім того, через значну забрудненість атмосферного повітря організм людини недоотримує кисню. Відомо, що без цього елемента не може відбуватися жодна біохімічна й енергетична реакція в організмі. Кисень знищує в клітинах практично будь–яку патогенну флору (віруси, бактерії, грибки) та «чистить» тканини від надлишку вільних радикалів. У легенях, за наявності великого обсягу кисню, продукти розпаду спалюються, а зайва вуглекислота видаляється.

Коли ж кров не очищується і повертається до тканин «брудною», м’язи, мозок, внутрішні органи починають вимушене кисневе голодування. У людини знижується активність імунної системи, падає працездатність, натомість підвищується схильність до алергійних реакцій, грипу та застуди, інших захворювань. Як результат — пацієнт ходитиме на прийом до лікаря, витрачатиме гроші на обстеження й медикаменти (а у випадку з деякими недугами, наприклад бронхіальною астмою, суми будуть чималими), але не зможе усунути головну причину свого хворобливого стану, доки не переїде до чистішої місцевості.

Рятуючись від нездорової атмосфери мегаполісів, чимало українців сьогодні купують недорогі будинки в селах, щоб облаштувати там дачу, поселити своїх батьків чи постійно жити самим. Люди наївно думають, що віддаленість села від траси, наявність поруч річки та лісу автоматично роблять місцевість екологічно чистою та сприятливою для оздоровлення організму. Про те, що за селом розташоване занедбане сховище отрутохімікатів, у місцевій річці не можна купатися, а в лісі не виживають навіть комарі, покупець може дізнатися лише після оформлення угоди...

Півтонни гидоти на вашу душу

Щоб не потрапити в таку халепу, майбутньому власникові хатинки в селі треба зауважити, що підприємства працюють не лише у великих містах, а й неподалік «зелених» селищ. Підприємства кольорової металургії забруднюють довкілля сірчаною й азотною кислотами та важкими металами, особливо миш’яком і свинцем. Чорна металургія — основний забруднювач вод фенолами, нафтопродуктами і сульфатами. Хімічна промисловість — головний «збагачувач» повітря сірчаним ангідридом, окисом азоту тощо. Не меншої шкоди всьому живому завдає автотранспорт, який «насичує» довкілля солями свинцю, оксидом вуглецю. І не тільки...

Отримати уявлення про екологічний стан того чи іншого населеного пункту та району можна завдяки спеціальним картам, які зберігаються у Міністерстві охорони навколишнього природного середовища. Крім того, інформацію можна взяти з екологічного паспорту регіону, окремого району, міста (де такі паспорти укладені) та у представників місцевих природоохоронних організацій. З документів та мап стає зрозуміло, на якій території практично відсутній екологічний ризик уроджених аномалій, а на якій показник «зашкалює»; де фіксується найвище техногенне навантаження на природне середовище, де — найнижче; у яких регіонах підприємства викидають по 20 кілограмів шкідливих речовин на душу населення, у яких — по 300—400 кілограмів. Крім того, мапа розповість про розміщення сховищ токсичних відходів, про екологічний ризик захворювань органів кровообігу, травлення, дихання, ендокринної системи тощо.

Фахівці Мінохорони довкілля порахували також, що в атмосферне повітря в Одеській області щороку вилітає 4,2 тонни забруднюючих речовин на квадратний кілометр території. У Чернігівській області цей показник становить майже вдвічі менше — 2,6 тонни. А в Донецькій області показник буквально «зашкалює» — там на кожен кілометр території в повітря викидається понад 71 тонну найрізноманітнішої гидоти! І чого тільки не буває в тих хмаринках, що літають над українськими містами і селами! Пил, оксид вуглецю, сірководень, діоксид азоту, фенол, сажа, фтористий водень, формальдегід, метан, оксиди азоту, аміак — лише неповний перелік...

Там краще не селитися

За даними Інституту гігієни і медичної екології імені Олександра Марзєєва АМН України, в Запоріжжі — одному з найпотужніших промислових центрів країни — вже не лишилося жодного екологічно чистого району. А донецькі науковці називають теперішню екологічну ситуацію в Донецькій області не інакше, як кризовою. Катастрофічним залишається стан довкілля також у Дніпропетровській і Луганській областях. Найцікавіше, що статус «надзвичайно забруднена територія» (до екологічної катастрофи — лише один крок) від дослідників отримала не тільки частина Кіровоградщини (Петрове, Долинське), але й територія навколо Чернівців, частина Миколаївщини (Очаків та Казанка), майже половина Херсонщини (Гола Пристань, Скадовськ, Цюрупинськ, Ка­ланчак), чималий шмат зем­лі навколо Одеси і навіть частина Криму (зокрема Красноперекопськ, Джанкой, Леніно, Керч).

Як пояснюють співробітники Одеського державного університету імені Мечникова, на території Одеси, Іллічівська, Южного та Білгород–Дністровського розташовано понад 250 підприємств, які забруднюють довкілля. Тому за багатьма показниками техногенного навантаження та рівня забруднення повітря і води Одеса недалеко втекла від промислових агломерацій Донбасу та Придніпров`я. Окрім того, при високій сонячній радіації та незначному вітрові в атмосфері міста утворюється багато формальдегідів.

А в Криму людині шкодять та ж сонячна радіація, забрудненість грунтів пестицидами і погана якість води. Чим неякісна вода загрожує людям? По–перше, спалахами інфекційних захворювань. Згадайте хоч би випадок у місті Щолкіне (Крим), коли некип’ячена вода, заражена збудником гепатиту А, стала причиною хвороби 67 людей. По–друге, зростанням кількості людей з анемією (недокрів’ям) та патологією органів травлення. Адже кип’ятіння не знищує навіть усіх мікробів, не говорячи вже про важкі метали, пестициди, гербіциди, нітрати, феноли й нафтопродукти.

Де повітря солодше за мед

Опрацювавши 21 екологічну карту та екологічні паспорти Києва, Севастополя і 25 регіонів України, «УМ» визначила вісім «найекологічніших» клаптиків землі.

На першому місці в екологічно–медичному рейтингу опинилася широка смуга Закарпатської області (Великий Березний, Перечин, Воловець, Свалява, Міжгір’я, частина Тячівського та Рахівського районів). Ця територія не лише отримала статус «умовно чистої» в карті сумарної забрудненості довкілля, а й була позначена зоною мінімального екологічного ризику різних захворювань та вроджених аномалій. Крім того, там розташовано небагато «смердючих» підприємств і сховищ токсичних відходів.

До переліку найбезпечніших для здоров’я територій потрапила також прибережна кримська смуга від Алушти до Судака. Повітря чисте, перебору з кількістю пестицидів у грунті немає, екологічний ризик захворювання ендокринної системи та «збоїв» імунної системи майже на нулі. Єдине, що псує картину, — несприятливі житлові умови, які слугують фактором (хоч і другорядним) погіршення здоров’я людей.

Третє місці в рейтингу посіли відразу три куточки України. Один розташований на Чернігівщині, майже на її кордоні з Сумщиною та Полтавщиною (населені пункти Талалаївського та Бахмацького районів). Другий розмістився на межі Рівненської (Дубненський район, частина Червоноармійського) та Тернопільської областей (Кременецький район і частина Шумського). Ще одна зона, яку екологи вважають відносно чистою, пролягла на тій частині Вінниччини, яка межує з Молдовою (Ямпільський та Піщанський райони).

Почесне четверте місце в еко–рейтингу дісталося невеличкій ділянці на межі Жи­томирської, Київської та Вінницької областей, а також місцевості на межі Полтавщини і Черкащини. Ще один екологічно чистий куточок перебуває на межі трьох областей: Кіровоградської (Гайворон), Одеської (частина Балтського і Савранського районів) та Вінницької (час­тина Бершадського та Че­чельницького районів).

Утім деякі неприємні моменти можна з’ясувати лише безпосередньо на місці. Так, наприклад, у зеленому з усіх боків «раю на землі», в якому зроду–віку не було виробництва, масштабнішого за хлібопекарню, може повним ходом будуватися цементний (цегельний, гіпсовий) завод. Позаяк до планів покупця не входить ані щоденне «прочищення легенів» цементним пилом, ані активне насичення організму оксидами азоту й сірки, такі моменти треба з’ясовувати заздалегідь. Тож, помітивши котлован на краю села, поцікавтесь, що виросте на його місці. А ще — не полінуйтесь дізнатися, чи не давала місцева влада дозволу на будівництво якогось смердючо–димучого об’єкта в уподобаному вами районі. Інакше ви ризикуєте отримати замість «шматочка первозданної природи» хатинку в промисловій зоні...