Прес–форма для помідорів

Це фермерське господарство у Дніпропетровській області зовсім невелике — усього лише десять соток. Господар поставив теплицю розміром 40 на 40 метрів і вирощує овочі: огірки, помідори, баклажани, капусту, солодкий перець. Щовесни його присадибна ділянка покривається, наче снігом, білим порошком невідомих добрив. Перший врожай у нього визріває «стахановськими» темпами, коли сусіди ще пораються у грядках. Усі овочі великі, гарні, без жодної ознаки псування — мають чудовий товарний вигляд. Усе вирощене фермер вигідно продає. Сам же своє овочеве багатство їсти не поспішає, дітям, сім’ї — у жодному разі!

А пап’є–маше на смак досить непогане...

Навіть докорінні мешканці автономного півострова не завжди знаходять у продажу знаменитий кримський персик, мускатний виноград. Натомість на кожному кроці — ящики відбірних турецьких фруктів. На вигляд — просто бездоганних, на смак... Якщо хтось не куштував тих, що їх виростили за традиційною технологією, то, можливо, навіть і непогані. Але будь–яке порівняння зовсім не на користь вітамінного експорту. Втім рослин із наших садів залишається у продажу все менше і менше. А отже, і порівняння на кшталт «ті яблука були смачнішими» невдовзі також відійдуть у небуття. Заробляти ж простіше на імпортному товарі — він дешевший, довго не псується, завдяки новітнім біотехнологіям майже ніколи не буває форс–мажорів у вигляді неврожаїв.

Українські фермери нині розв’язують гамлетівську проблему: як виростити овочі чи фрукти так, щоб вони принесли прибуток і щоб їх не знищили шкідники? Однак правильний вихід знаходять не всі. Прагнучи зробити бізнес рентабельнішим, дехто забуває, що від того, що людина їсть і п’є, залежить її здоров’я. «В Україні ж немає жодної установи, яка б займалася серйозним аналізом сільгосппродукції, яку продають у магазинах чи на базарах. Наслідки — незворотні», — розповідає експерт, керівник фірми «Біо–вайн» Павло Швець.

Цивілізовані Європа та Азія ставляться до дарів природи надзвичайно прагматично. Основним для виробників є швидкість вирощування, зручність зберігання та транспортування продукції. Смакові ж якості відходять на другий план. У Японії, наприклад, уже понад тридцять років вирощують квадратні кавуни. Мовляв, везти за кордон зручно, популярність шалена. Проте ті, хто пробували цю екзотику, стверджують: квадратні смугасті не такі солодкі, як «банальні» круглі.

Непоганий врожай можна зібрати, застосовуючи різноманітні хімічні препарати. Однак чи буде від них майбутній урожай безпечний для здоров’я? «З усіх хімічних мінеральних добрив, які аграрії вносять у свої поля, рослина вбирає лише три відсотки. Решта ж потрапляє у підземні води, річки та озера. Як наслідок — отруєна, непридатна до пиття вода та вимирання риби», — розказує Павло Швець.

Пестициди — не від слова «пестити»

Для того, щоб саджанці виросли, потрібні лише сонячне світло, кисень, вуглекислий газ, підземні води та мінеральні речовини з ґрунту. З останніми й виникають проблеми. «Внаслідок людської діяльності близько 93 відсотків природних мінералів у ґрунті недоступні для рослин: поживні речовини просто не розчиняються у воді», — переконує Павло Швець. Тому виникає потреба у добривах. «Але стандартні пестициди чи гербіциди вбивають бактерії та мікроорганізми. Тоді родючість ґрунтів відновити вкрай важко», — каже він.

Бути обережними з пестицидами радить і член Всеукраїнської екологічної організації «Мама 86» Валентина Щокіна. «Ми проводимо багато семінарів і на них постійно розказуємо про дослідження Чернігівського інституту мікробіології, які виявили що токсини, що містяться у вкрай популярних нині марках пестицидів, можуть доходити до восьмого покоління картоплі, негативно впливаючи як на смакові якості продукту, так і на здоров’я людини», — застерігає еколог. Краще застосувати нехімічні органічні добрива, нехімічні методи захисту рослин. «Ми спеціально знайшли давні «рецепти» всіляких компостів та настоянок», — розказує вона. Однак застосовувати такі компости треба продумано. «Бо коли його буде забагато чи він ще не добродить — ефект буде протилежний», — застерігає пані Валентина.

Ґрунт без пестицидів — мета кримського виноградарського господарства «Теруар». «Щоб отримати високоякісні сорти винограду, ґрунт має бути у природному стані», — розказує керівник підприємства Іван Портнов. А міжряддя не треба перекопувати: якщо там ростиме трава, то й всі біологічні мікроорганізми теж будуть. Добрива у такому ґрунті теж повинні бути тільки природними. Однак на втілення такої мрії треба час та натхнення: «щоб підготувати землю, треба від чотирьох місяців і більше», — каже пан Портнов.

Правильно підібрані сорти рослин та місце посадки творять чудеса.

Бабусині огірки — vip–продукт

Якість майбутнього врожаю залежить і від насіння. «Насіннєвий фонд треба постійно оновлювати», — закликає Валентина Щокіна. Разом із Чернігівським інститутом мікробіології організація виявила, що селяни регіону втратили до 80 відсотків урожаю через вірусні хвороби бульби. Якби ж аграрії Чернігівської області поновлювали сорти картоплі, то мали б на 90 відсотків урожаю більше. Особливо уважно треба перевіряти посадковий матеріал, щоб випадково не купити генетично модифіковані сорти. «Звичайно, у кожної людини своє ставлення до таких продуктів, — філософськи зазначає еколог. — Однак я впевнена, що до них треба ставитись украй обережно».

Також звертати увагу треба на розміщення саджанців. Хороший результат залежить від усього: каміння, що лежить поряд, висоти над рівнем моря, розміщення самої ділянки землі на горі чи у западині. «Можна сказати, що під певний сорт винограду треба підбирати певне місце. А щоб вирощувати декілька сортів, територія мусить бути нерівною», — відзначає пан Портнов. Також він додав, що для великого врожаю не потрібна значна площа — «треба лише правильно підібрати місце».

У тому, що біологічно чисті продукти користуватимуться попитом, сумніватись не доводиться. «В Росії недавно відкрили перший на пострадянському просторі магазин біологічної їжі. А його популярність показує, що людям усе–таки не байдуже, що вони їдять», — вважає пан Швець.

Однак агропідприємств, які б працювали за біологічними технологіями, поки не дуже багато. Адже зі стовідсотково хімізованого господарства перейти на біологічне вкрай важко. «Легше вже почати з нуля. З іншого боку, нові технології — все–таки ризик. І не багато людей поки на нього наважуються. Тож ми повинні показати приклад», — переконує Павло Швець.