«Медально–перспективні» «аристократи»

За підсумками недавнього чемпіонату світу, який відбувався в Мюнхені, українські майстри академічного веслування здобули дві олімпійські ліцензії. Це фактично те, на що й розраховували попередньо — дві–три перепустки, каже головний тренер збірної України Юрій Родіонов. Чоловіча і жіноча четвірки парні не підвели, виконавши завдання. За його словами, наші веслувальники виступали в обмеженій кількості видів — крім традиційно сильних четвірок, змагалися також двійка парна чоловіча, четвірка «безстернова» легкої ваги, одиночниця та двійка парна жіноча. Виставляти на змаганнях великі команди у цьому «спорті аристократів» можуть дозволити собі збірні США, Англії, Німеччини, але не Україна. Тому й зробили ставку на підготовку невеликої кількості екіпажів. Склад команди був експериментальний, до того ж наполовину омолоджений. Тренери дали можливість набратися досвіду молодим веслувальникам, аби вони спробували здобути ліцензії у цих класах у перспективі. Із цього й почалася наша розмова з наставником збірної.

«Експеримент виправдав себе на всі сто»

— Юрію Васильовичу, наскільки ви задоволені цим експериментом?

— Вважаю, він вдався на всі сто. Ми переглянули можливості наших екіпажів на сьогодні, а далі за результатами світового форуму зробимо «корекцію» збірної на майбутній рік. У 2008–му відбудуться чемпіонат Європи й кваліфікаційна регата в Познані 15—18 червня, яка є другим етапом відбору на Олімпіаду. Ліцензії отримають переможці, а в деяких класах — і срібні призери. Плануємо виставити в Польщі три екіпажі — двійки парні (чоловіча і жіноча) та четвірку «безстернову» легкої ваги. За нормальної підготовки, сподіваємося, вони принесуть нам додаткове представництво в Пекіні. Хоча, можливо, на кваліфікаційну регату повеземо не три екіпажі, а більше — тих, хто зарекомендує себе на міжнародних стартах.

— Як нині оцінюєте шанси цих човнів на престижних змаганнях?

— Доволі високо. Адже маємо в команді і досвідчених спортсменів, і перспективну молодь. Зокрема, чемпіонів світу минулого року серед молоді: Олександра Пахoмова, Леоніда Притулу, Віктора Гребенникова, Володимира Трофименка. Наразі ці атлети ще не дозріли, аби вже цього року боротися з дорослими. Але маю надію, що до червня, завдяки серйозній підготовці, вони змужніють і зможуть вибороти собі місця в олімпійському запливі.

— Хто ваші головні конкуренти в боротьбі за путівки до Пекіна?

— Останнім часом у веслувальній еліті країни вирівнялися. Підтвердив це й чемпіонат світу, де ліцензії розійшлися досить рівномірно. Нині немає збірної, яка була б на голову вища за інші, — у кожній державі, як правило, є не один сильний екіпаж. У нас, наприклад, високий клас упродовж тривалого часу демонструють четвірки парні.

«Інвентар і кадри є, баз не вистачає»

— Чи починає вже молодь тіснити досвідчених спортсменів?

— Авжеж. Про чоловічу четвірку парну я вже згадував — ці хлопці у 2005–му році були бронзовими призерами світової першості. Є в нас і пристойні тандеми. Двійка парна чоловіча, Іван Довгодько та Володимир Тетерич, — бронзові призери юнацького чемпіонату світу–2007. Дівчата з двійки «безстернової», Олена Яшна й Ірина Ярош, трохи не дотягнули до п’єдесталу, ставши на цьому турнірі четвертими.

Зросла в нас цього року й кількість фіналістів. Якщо раніше у вирішальних запливах виступали один чи два українські човни, то зараз — три–чотири. Зазираючи у найближче майбутнє, з приємністю можемо констатувати, що маємо високий потенціал вдало виступити на двох найближчих Олімпійських іграх, та й традиції зберігаємо.

— Чим пояснюється такий ривок?

— Я не назвав би це ривком. Це — постійна кропітка робота тренерів за наявності належного фінансування. Цього року нам, як «медально–перспективному» виду, міністерство виділило достатьно коштів для нормальної підготовки, але якогось окремого спонсора у збірної немає. Керівництво закупило якісний спортивний інвентар, що має важливе значення для високих результатів. Те, на чому ми плавали кілька років тому, не принесло б нам медалей, навіть якби ми були значно сильнішими за конкурентів. Нині ж і юнаки, і молодь, і дорослі — всі забезпечені добротними човнами. От звідси з’явився й позитивний результат.

— Із базами для тренувань теж немає проблем?

— На жаль, тут не все так гладко. Влітку підготовку проводимо вдома — у Києві на Трухановому острові на базах «Буревісник» і «Славутич», а також на базах шкіл вищої спортивної майстерності в Дніпропетровську й Херсоні. У нас є лише один канал у тому ж Дніпропетровську, але в поганому стані. Немає там і відповідної інфраструктури — реабілітаційного центру, тренажерного залу.

Для прикладу, білоруси збудували канал, аналогів якому немає в усій Європі. З наступного року вони почнуть приймати етапи Кубка світу, чемпіонати Європи і світу. А найближчим часом планують збудувати ще чотири таких канали. В Україні ж спеціалізованої бази для веслування немає — тож цілеспрямовано готуватися просто ніде. А належні умови підготовки, зокрема власна база, суттєво допомогли б нам у зростанні результатів.

Зимову підготовку останні пару років проводимо за кордоном. Домовилися з єгипетською федерацією, яка надає нам човни за помірну орендну плату. Тож три тижні тренуємось у Каїрі, виїжджаємо і до Чорногорії. Цієї зими готуватися до Олімпіади збираємося у Болгарії в умовах середньогір’я.

— Не складно возити за собою човни по цілому світу?

— Домовляємося з фірмами, які під егідою Міжнародної федерації здійснюють такі перевезення. Так, в Атланту—1996 інвентар прибув літаком, у Сідней—2000 — пароплавом. У Пекін човни помандрують потягом.

«Із науковим підходом медалей було б більше»

— Як вважаєте, чого не вистачає українцям, аби частіше сходити на п’єдестал і втручатися у боротьбу за медалі?

— На мою думку, справа тут в організації процесу, а саме: немає бази і ще низький рівень медичного забезпечення. Так, із кращими екіпажами світу працюють цілі наукові групи, інститути. Професіональний спорт без щоденної біохімії, зйомок, медико–відновних процедур сьогодні неможливий.

Наприклад, наша жіноча парна четвірка програла китаянкам, бронзовим призеркам чемпіонату світу, всього 0,6 секунди. Але це не означає, що українки слабші. Просто з китайцями приїхала наукова група з 25 осіб, а в нас уся делегація — 35. Якби ми мали можливість щодня брати в спортсмена аналізи і, спираючись на їхні результати, давати відповідне навантаження, тобто працювати з науковим підходом, то не втрачали б цих десятих чи, буває, й сотих. Це начебто дрібниці, але саме з них і складається підсумковий результат.

Чекайте сюрпризів!

— Уже можете зробити спробу прогнозу на Олімпіаду—2008?

— Найбільше розраховуємо на ті екіпажі, що вже мають ліцензії. Це наші «фірмові» четвірки, в які ми традиційно збираємо найсильніших веслувальників України. Вони постійно беруть участь в Олімпійських іграх й обидві є бронзовими призерами Афін—2004, а дівчата мають ще й «срібло» Атланти—1996. На чемпіонаті світу вони не ввійшли до трійки медалістів, проте й завдання здобути нагороду «кров з носу» перед ними не ставилося. З багаторічної практики знаю, що часто в передолімпійський сезон команди стають чемпіонами чи призерами першості світу, а потім через певний психологічний спад або заспокоєність на Олімпіадах виступають нижче своїх можливостей. Тому Ігри, на які ми цілимося, будуть багатими на несподіванки.

Олена ТАРАНЕНКО