«Феномен» Баранова

Презентуючи себе «великим демократом», міський голова Бердянська — шостий номер виборчого списку Блоку Литвина — утаємничив «земельні» рішення сесії, видає за реформу ЖКГ рекордні для України тарифи, прокручує оборудки з майном громади та ще й хамить журналістам, які не співають йому дифірамби.

Реформатор чи парвеню?

Для амбітного спритника при владі головне що? Правильно: створити ширму добрих для гро­мади справ, за якою зручно дбати про інтереси дещо інші. Саме в цьому 50–річний Валерій Баранов є неперевершеним. З часів, коли розмітник заводу «Південгідромаш» злився з ленінським комсомолом: став комсоргом машбудтехнікуму, а за рік потому, у 1982–му, — лідером комсомолії Бердянська. Проштовхався і до партійних «хлібів».

У Бердянську пан Валерій може претендувати на титул «мера–реконструктора»: Бердянськ дійсно став звабливішим для курортників. Це тішить громаду, щоправда, лише центральної частини міста: тут щороку оновлюються набережна і головний проспект, з’являються оригінальні пам’ятники — бичку і «жабі», рибачку і сантехніку... Досить вдало «мерська команда» розрекламувала і свої «ноу–хау» з розвитку місцевого самоврядування.

З десяток місцевих газет, дві телевізійні і радійна студії, запопадливо вихваляючи «епоху Баранова», ігнорують голоси бердянців, які нагадують меру, що видовищ прагне ситий, а не позбавлений елементарного, що ширмою зовнішнього лиску «нутрощів» Бердянська не прикрити. Самоорганізація населення? Та ж ті уповноважені мера, комітети мікрорайонів і вулиць створені для ізоляції влади від людей, актування не проблем, а їх відсутності, у чому впевнилися, зокрема, мешканці вулиці Хіміків. А так звані громадські слухання з перегляду комунальних тарифів? Спершу люд валом валив, гадаючи, що його голос щось важитиме. Та з’ясувалося, що «узгодження» зі споживачем підвищення тарифів виконує функцію лише інформування громади; їх проводять для «реформаторської галочки», відтак де–факто «масові слухання» невдовзі стали зібранням, лише поза робочими кабінетами, винятково виконкомівців та зацікавлених у здорожчанні послуг комунальників. А Баранов ділиться досвідом ледь не того, як споживач встановлює тарифи в ЖКГ Бердянська.

Вистачає пана Валерія і на газетну «творчість». Замітка «Реальні обставини справи», оприлюднена в міськрадівській «Південній зорі», — відверта дезінформація читачів газети, хвороблива реакція мера на докір щодо кількарічних поневірянь сім’ї інваліда. За 144 доби перебування в самому пеклі ЧАЕС ліквідатор аварії Анатолій Сидень одержав таку дозу опромінення, що перелік його хвороб у діагнозі Київського інституту клінічної радіології зайняв дев’ять рядків! Попри законне право на ліпше житло, подружжя Сидень новосілля не справило. «І один чорнобилець проти мера воїн», — писала «УМ» про цей інцидент ще 29 квітня 2006 року. «Воїн» виявився непоступливим і домігся не тільки судового рішення на свою користь, а й виконання вердикту. Так, Баранов «вперся рогом», називаючи рішення Феміди незаконним, але втрутився апеляційний суд, обласна та міжрайонна прокуратури. Бердянський прокурор Володимир Коцюруба днями сказав кореспондентові «УМ», що ордер на квартиру подружжя Сидень врешті–решт одержало.

Комунальний «рай»

Його обіцяв під час кожних відвідин Бердянська віце–прем’єр Володимир Рибак. Не обманув можновладець: комунальний рай таки «на підході», але не для бердянців! Громада зрозуміла, що «велика жовтнева комунальна революція» в місті матиме хтозна–які наслідки. Бо ж які не є, однак свої «Житлосервіси» з 1 грудня замінить якесь «КомЕнерго». «Темна конячка»? Тільки не для Баранова: мер особисто, з другої спроби таки «витиснув» з депутатів «зелене світло» для передачі корпорації житлового фонду Бердянська. «Площу довіри» обмежили 528 тисячами кв. метрів — саме стільки в місті упорядкованого житла. Занедбані гуртожитки і приватний сектор, будинки–розвалюхи прогнозовано випали з кола інтересів «КомЕнерго», і мерія погодилася залишити «мотлох» «Житлосервісам» № № 2 і 7: буде, мовляв, конкуренція!

Конкуренція була б, якби мерія прагнула прозорого рефор­мування ЖКГ. Зосередили б ресурси міськжитлокомунгоспу у двох–трьох «Житлосервісах» — і відпала б потреба у сумнівних послугах корпорації. Вона, згідно з ухваленим Договором управління житловим фондом Бердянська, у 2007—2009 роках інвестує «аж» 2 мільйони гривень — суму, яку матиме від квартиронаймачів щокварталу. Попри це влада ще й передає «КомЕнерго» деяку техніку і приміщення ліквідованих ЖЕКів. У «благодійників» «альтруїзм» специфічний: вони заявили про звільнення «лише» кожного третього працівника.

Аналогічну безпорадність виявила міська влада і щодо ДКП «Міськводоканал»: років п’ятдесят, мовляв, без заміни електросилове обладнання, труби, з яких «витікає» 44 відсотки води. Вихід знайшли один — здали держпідприємство в концесію київському ТОВ «Чиста вода». Концесіонер розраховує на п’ять кредитних мільйонів від Світового банку.

Так «склалися обставини», що обидва інвестори взялися рятувати ЖКГ Бердянська потому, як за бюджетні кошти тут було збудовано дві сучасні котельні і вже «прижилися» рекордні для міст обласного підпорядкування тарифи: 6 грн. 38 коп. за кубометр холодної води і 5 грн. 49 коп. за кв. метр опалення — це у два–три рази дорожче, аніж у Севастополі чи Запоріжжі; квартплату, в межах гривні за кв. метр, «КомЕнерго» «уточнює».

Хіба ж не парадокс, що влада набагато «сіріших» від Бердянська міст, без досвіду реформування і грантів за кращі проекти з розвитку місцевого самоврядування, не бере свої громади у «тарифні лещата»? А пан Баранов продовжує виступати з трибун, одержує нагороди і носиться з тим досвідом та ідеями нових пам’ятників живності... Розуміє, що душать бердянців його «конкретні» тарифи, а не якась там «жаба», та переінакшитися не може. Бо ж дав слово!.. Володимиру Рибаку, чий син, за неофіційною інформацією, є всеукраїнським куратором філій загадкового «КомЕнерго».

Не тільки слово дав мер, якщо вірити «Солідарності»: газета опублікувала фото прекрасної «хатинки» Рибака–молодшого на Бердянській косі і зізнання пана Баранова, чия то є база відпочинку. За що ж такі блага: шмат землі на курорті, тепличні, без конкурсу, умови для «КомЕнерго»? Подейкують, ніби не лише відомий нардеп–бізнесмен Василь Хмельницький, а й «комунальний» віце–прем’єр фінансово посприяв пану Баранову стати прохідною «шісткою» у списку Блоку Литвина.

Кому земельки на курорті?

Знаменита Коса — ніби «шагренева шкіра»: грішить мерія, і спритники вже викупили 13 ділянок по гектару з «гаком». Ініційована опозиційними депутатами недавня інвентаризація виявила «бездокументальне» будівництво ще на 42–х ділянках. Штрафами таких не злякати: сплачують — і женуть поверхи. Практика відома: наближені до мерії хлопці спершу зводять палаци, а вже потім їх «узаконюють». Не без сприяння Феміди. В Києві і багатьох обласних центрах України бігборди закликають купити земельну ділянку чи «хатку» біля моря. Одну із них на Бердянській косі продає компанія «Кримський прибережний альянс» — ще недобудовану, за 310 тисяч доларів. Кажуть, ніби кошти кримчан уже допомогли Баранову — на мерських виборах у березні 2006 року він зміг перемогти Євгена Шаповалова, підприємця. Не без підтримки голови Запорізької ОДА Євгена Червоненка.

Продають землю й оптом. Віктор Семенов, в якого однодумці Баранова відібрали портфель голови «земельної» комісії міськради, розповів «Бердянську діловому» пікантну історію. Набрав якось указаний у газеті «Aviso» номер телефона, за яким в курортній зоні Бердянська пропонували не один гектар землі: «За одну ділянку просили 250 тисяч доларів. Мені щоразу телефонував хтось інший, і з п’ятого номера я почув у слухавці до болю знайомий голос, схожий на голос депутата міськради Віктора Кулібаби». Донедавна цей чоловік був віце–мером, затим очолив міський виборчий штаб «народнопартійців».

1 червня 2006 року, в день відкриття аквапарку, я поцікавився — скільки ж «капнуло» до міської скарбниці від передачі п’яти гектарів рекреаційної зони власникам приватного закладу? Мер насторожив своєю непоінформованістю: щось там сесія вирішувала — не пригадаю! Ніхто з опитаних мною депутатів теж нічого не знав, і днем пізніше я офіційно попросив копії документів, в тому числі «земельних» рішень сесії. За три тижні пан Баранов розчарував остаточно: виділення землі — інформація конфіденційна: «Забороняється доступ сторонніх осіб до відомостей про іншу особу», — стверджував мер. Запит журналіста щодо рішення сесії — «інтерес стороннього»? Та я, не вказуючи прізвищ, написав би лише про виділення міськрадою земельних ділянок на березі моря подружжю Ш. (Дніпропетровськ), заявникам з Донецька, Києва і Запоріжжя, з Луганської, Харківської, Кіровоградської областей (на деяких заявах — приміром харків’янки Людмили — стоїть особиста віза мера).

Водночас місцеві заявники — Гаврилович, Кара, Авілова, Поліщук, Гончаренко та інші — одержали «бублика»; тільки за рішенням суду три сотки під гараж виділено вдові Надії Борисовській... У зверненні до прокуратури депутат Віктор Семенов акцентував, що в списку реєстрації заяв понад 250 осіб, а сесія міськради задовольнила подані перед депутатським зібранням клопотання інших, переступивши через три статті Конституції України. Не зважила прокуратура і на ту обставину, що ділянки зазвичай чомусь дістаються людям з інших міст, які поінформовані куди краще, аніж бердянці.

Дещо перепадає і своїм, наближеним до мера. Досить прикладу з виділенням 2,28 гектара поруч із готелем «Мон сеньйор»: для «окозамилювання» ділянку пошматували на п’ять клаптів і «роздали» п’ятьом ПП, створеним оперативно, з 19 до 25 червня 2006 року, за однією, «прихватизованого» Центрального універмагу, адресою. Тішся, друже мера, шматком на вулиці Курортній! Ніякого конкурсу чи аукціону, попри те, що були й інші претенденти.

Втомившись вимагати від влади публікації в ЗМІ переліку вільних земельних ділянок, у липні 2006 року голова депутатської комісії Віктор Семенов добився накладення мораторію на землевідведення в курортній зоні до квітня 2007 року. Депутати підтримали з огляду на резонансну заяву прес–служби МВС: у Бердянську бізнесменам передано землі заповідника вартістю понад мільйон гривень, а облУБЕП порушило низку карних справ «за фактом службової підробки і перевищен­ня службових повноважень посадовцями міськвиконкому». Ка­рають, зауважу, досі. Стих слідчий галас — і вже у жовтні депутати, скориставшись тим, що Віктор Семенов перебував за кордоном, передоручили повноваження голови «земельної» комісії «регіоналу» Анатолію Пастухову. Годі дивуватися, що згодом Бердянськ почав «приростати» утаємниченою «вулицею земельних ділянок», виділених неопозиційним депутатам, екс–прокурору і не тільки, їхнім родичам (у рішенні № 12, приміром, прізвище секретаря міськради Степаненка зазначене у трьох «дозвільних» пунктах, екс–прокурора Гуліна — у двох). Мало хто в місті знає, що «земельне царство» назвали «вулицею Мазепи», а це сприймається винятково як показна зневага «червоно–синьо–білих» можновладців до гетьмана–патріота, до української історії.

Мораторій — до ніг доньки мера!

Не довели слідчі до пуття і справу щодо відведення на курорті «Бульвара Тінистого»: шкоду рекреаційної зони оцінили в 7,9 мільйона, проте держава їх не одержала. Ділянку ж на березі моря вилучили в ЗАТ «Приазовкурорт» (його керівник Владислав Пономаренко — відома фігура в командах Баранова і його попередників) в інтересах пані Марини, доньки мера. Вона вже й «хатинку» тут добудовує. Заява Марини Баранової та акт вибору ділянки датовані 10 січня 2007 року. А вже 25–го сесія дала добро на проект його відведення. Попри мораторій?.. Та його депутати відмінили того ж січневого четверга!

Документальне підтвердження всього цього я знову не одержав від мера: він ще раз «послав» — до начуправління, якого не було; начальник відділу документування міськради Людмила Морозова дуже чемно дала зрозуміти, що навіть запит на фірмовому бланку редакції «для нас не указ»... Неофіційно, однак я таки добув рішення сесії. І переконався, що донька мера одержала в оренду 0,4588 гектара землі ЗАТ «Приазовкурорт». Побував я там і дізнався, що о 7.00 на території санаторію «Бердянськ» щодня десантують будівельники з Мелітополя. Неподалік, на березі лиману, шикується ще одинадцать котеджів, червоні дахи яких ледь проглядають за височенним парканом (рішенням цієї ж сесіїі 0,3272 га виділено рідному для Баранових ТОВ «Радуга плюс»). Будівельники з Івано–Франківської області задоволені платнею («По п’ять тисяч в місяць маємо»), харчуванням. Виходить, що тільки для опоряджувальників щомісяця потрібно мати тисяч двісті! Як тут не поспівчуваєш роботодавцеві.

* * *

...У Бердянську, з огляду на підсумки виборів 30 вересня, розрекламований Барановим Блок Литвина набрав 5 відсотків голосів — менше, аніж по округу і навіть області в цілому. «Мерський» рейтинг — на рівні плінтуса, тому–то «реформатор», обраний від БЛ до параламенту, і тікає з міста. Залишивши в спадщину купу проблем. На прес–конференції він і сам проговорився, прогнозуючи вірогідне уповільнення розвитку Бердянська. Відтак хтозна, якою ціною він став у блоці пана Литвина прохідною «шісткою».

ЦИТАТНИК

«У нас дуже популярні й модні люди, які красиво виступають, але нічого не вміють робити! Та команда помаранчевого кольору, яка вже керувала Україною, показала, як можна, нічого не вміючи, завалити все! Це — біда України».

* * *

«Коли я ознайомився з програмою БЮТ, коли лідер почала «чудити», то я зрозумів, що Тимошенко — людина, яка не читала економіку чи пропустила її в інституті... Юлії Володимирівні треба об’єднуватися з Петром Миколайовичем і вішати гасла: «Смерть бізнесу», «Смерть інвестиціям» і «Смерть підприємництву»... Хто прийде в країну, в якій малоосвічені політики претендують на серйозні посади в уряді?».

* * *

«Я люблю казати, що каналізація безпартійна».

Валерій Баранов. З озвученого на прес–конференції 2 жовтня 2007 року за підсумками виборів до Верховної Ради.