Кров’яний пшик

У теорії, українці можуть «напроситися» на тонометрію (вимірювання артеріального тиску) у будь–якому медичному закладі нашої держави. У першу чергу — у звичайній міській поліклініці. Для цього слід завітати до спеціального кабінету, розташованого, як правило, на першому поверсі будівлі. Причому рутинна процедура, як запевняє офіційний МОЗ, мусить бути абсолютно безкоштовною. Людина, яка раптово відчула себе погано на вулиці, може попросити про допомогу працівника найближчої аптеки. Фармацевт візьме спеціально відкладений для таких випадків тонометр і зніме показники. Зауважте, що, відповідно до наказу Головного управління охорони здоров’я та медзабезпечення Києва, у будь–якій міській аптеці вимірювання тиску також має проводитися безкоштовно. «УМ» вирішила з’ясувати, чи відповідає дійсності заявлена «шара» для народу, і вирушила в похід столичними медзакладами.

«Чужі» — лише через касу!»

На перший погляд, місць для безкоштовного вимірювання артеріального тиску в столиці вистачає — на кожному кроці як не поліклініка, так аптека. Проблема полягає в тому, що існуючі точки рідко допомагають людям діагностувати гіпертонічну хворобу безкоштовно та якісно. Це підтвердив нехитрий експеримент, проведений журналісткою «УМ» минулого тижня.

Під час візиту до найближчої поліклініки з’ясувалося, що допитливим пацієнтам, які з власної ініціативи хотіли б дізнатися про свій тиск, там не дуже–то й раді.

По–перше, спеціальні кабінети в поліклініках працюють за графіком, який важко назвати зручним для відвідувачів. Медсестра чекає на пацієнтів зранку до 11—12–ї години, а хто прийшов після обіду — лише побачить зачинені двері.

По–друге, у медичному закладі від пацієнтів вимагають гроші за надання цієї послуги. Щоправда, не з усіх. Місцеві мешканці, які мають у поліклініці медичну картку, гаманця не витягають. А от люди «з вулиці» спочатку потрапляють під допит медсестри («Хто направив? Картка є? Прописка є?»), а потім чують безапеляційне: «Так ви ж чужі! Тримайте квитанцію і піднімайтеся на другий поверх, до каси». У папірцеві, виданому мені на руки, зазналося, що громадянка (ім’ярек) дуже хоче зробити абсолютно добровільний внесок на благо зазначеної поліклініки. 2 гривні 40 копійок — наче й небагато, але ж не безплатно, як про це говорять.

По–третє, якість надання послуги — навіть оплаченої — виявилася не на висоті. «Ритуал» тонометрії, про який пресі детально розповідали кардіологи, витриманий не був. Журналістка «УМ» була неабияк здивована тим, що медсестра не порадила клієнтці трохи посидіти в коридорі, щоб відпочити після прогулянки сходами. Тоді як медики кажуть, що робити вимірювання відразу після фізичного навантаження не можна — результат буде неточний. Тому після швидкої ходи, або піднімання сходами людина мусить віддихатися і почекати, поки вирівняється пульс. По тому пацієнт має посидіти ще бодай п’ять хвилин у розслабленому стані, з опущеними руками і не перехрещеними ногами. І лише тоді можна починати вимірювання.

У спецкабінеті поліклініки підготовчий період просто проігнорували. Щойно папірець із штампиком «оплачено» потрапив до шухлядки медсестри, моя рука опинилася у манжеті тонометра. Окрім прохання закотити рукав светра і сидіти спокійно, жодних цінних рекомендацій я не отримала. А звідки ж тоді клієнт може дізнатися, що під час тонометрії не можна розмовляти, що треба розстібнути верхні гудзики сорочки, зняти краватку, послабити пасок — словом, зробити так, щоб одяг якомога менше тиснув на тіло? Питання риторичне...

Далі медсестра записала результат тонометрії на листочок і втратила до мене будь–який інтерес. Очевидно вона не знала про те, що через три хвилини після першого вимірювання треба провести друге, а потім вирахувати середній показник. Або ж знала, але не хотіла переобтяжувати себе роботою...

Вибачайте, кіна не буде

Похід по київських аптеках приніс не кращий результат. У двох із п’яти відвіданих закладів відповідь фармацевтів була лаконічною: «Ми не здійснюємо вимірювання артеріального тиску». У третій аптеці банально запропонували купити тонометр. Мовляв, не таке вже й дороге задоволення, а користі, користі ж скільки... У четвертій (біля мого під’їзду) змилостивилися тільки тому, що я постійно в них щось купую. І лише у п’ятій без зайвих розмов посадили відвідувачку на стілець і одягли на руку манжетку. А потім розшифрували покази приладу і навіть пояснили, як без використання пігулок можна привести тиск до норми. Безкоштовно!!! Щоправда, «ритуал» тонометрії був дотриманий не повністю, але ж дарованому коневі в зуби не заглядають.

Ось і виходить, що місць, де людина може безплатно пройти тонометрію, у Києві не так і багато. А про точність вимірювання взагалі йдеться в одиничних випадках. Поки така ситуація не зміниться, серцево–судинні захворювання будуть забирати більше життів столичних мешканців, ніж онкопатологія, інфекційні хвороби, проблеми з органами травлення та дихання, нещасні випадки, вбивства і самогубства разом узяті. За даними прес–служби КМДА, хвороби системи кровообігу стали причиною смерті киян у 62 відсотках усіх летальних випадків за минулий рік. Кардіологи кажуть: якби пацієнти вчасно дізнавалися про гіпертонічну хворобу й починали адекватне лікування, померлих від гострого інфаркту міокарда чи ішемічної хвороби серця було б значно менше...

ДО РЕЧІ

В ідеалі артеріальний тиск має становити 120 на 80 міліметрів ртутного стовпчика. Нормальним вважають рівень артеріального тиску 135 на 90 і менше. І вже за невеликого його підвищення (140–159 мм. рт.ст. систолічного і 90–99 мм.рт.ст. діастолічного) ризик розвитку інсульту зростає в два рази порівняно з особами, які мають нормальний рівень артеріального тиску.

А ТИМ ЧАСОМ...

Нещодавно столичне керівництво вирішило організувати медпункти з безкоштовного вимірювання тиску в громадських місцях. За інформацією прес–служби КМДА, такі профілактичні точки розмістяться в житлово–експлуатаційних організаціях, аптеках, магазинах, супермаркетах. Профільні служби вже отримали відповідне доручення від мера Києва.