А космос був так близько...

«Небесна» кар’єра уро­дженця Запоріжжя Григорія Нелюбова була стрімкою і трагічно короткою. Випускник запорізької школи №50 у неповні двадцять два роки став випускником–відмінником Єйського військово–морського авіаучилища. Кілька років служби в морській авіації Чорноморського флоту — і 7 березня 1960 року Григорія Нелюбова зараховують до першого загону космонавтів СРСР, видають посвідчення № 3. Наш земляк пройшов підготовку до польоту на космічному кораблі «Восток», однак 26–річному льотчику–космонавту судилося стати лише запасним дублером Юрія Гагаріна (основним був Герман Титов). Готували Нелюбова до польотів і на кораблях «Восток–2», «Восток–3», «Восток–4», проте в космос відправляли інших.

За дубляж польотів Гагаріна і Титова льотчик–космонавт № 3 був удостоєний двох орденів Червоної Зірки. Тим несподіваніше, що навесні 1963 року його відрахували з загону космонавтів — начебто «за порушення режиму». Кількарічна служба в авіації на Далекому Сході завершилася 18 лютого 1966 року... загадковою смертю екс–космонавта. Офіційна версія Москви — самогубство під поїздом. Ширмою секретності прикрили тоді й перевезення небіжчика до Запоріжжя, поховання на Капустяному цвинтарі. Надмогильна плита, окрім прізвища, скупо вмістила два «дозволених» слова: «Капітан. Льотчик».

Родичі й друзі українського дублера Юрія Гагаріна упродовж сорока (!) років добивалися встановлення на могилі Григорія Нелюбова «справедливішого» обеліска — і днями це врешті–решт сталося. «Знайшлися спонсори, небайдужі люди — і годі вже запоріжцям совістити себе за недостатнє вшанування пам’яті свого земляка, — ніби резюмує Володимир Нелюбов, брат льотчика–космонавта. — А версія самогубства залишається на совісті тих, хто її вигадав. Незалежні фахівці певні, що Григорій загинув, випробовуючи літальні апарати. Якби брат кинувся під поїзд, то не лежав би в домовині цілим — та ще й із обпеченими руками!». Акцентує Володимир і на тому, що жодних почестей самогубцеві Москва не влаштовувала б. А тіло Нелюбова таки ж доправили тоді до Запоріжжя.

Готуючи до видання книгу про видатних запоріжців, кандидат історичних наук Олег Варяник, заступник директора василівського заповідника «Садиба Попова», збирав матеріал і про космонавта Нелюбова: «Я довго блукав Капустяним цвинтарем у пошуках його могили. Був подивований відсутністю звань і роду діяльності Григорія Григоровича, на плиті було вибито лише прізвище, дати народження і смерті. Почав уточнювати...» Ідею встановлення нового обеліска фінансово підтримав також заступник гендиректора ВАТ «Дніпроспецсталь» Олександр Лютий.

«Льотчик–космонавт СРСР, дублер Юрія Гагаріна, капітан Григорій Григорович Нелюбов. 31 березня 1934 року — 18 лютого 1966 року. Геройськи загинув під час виконання службових обов’язків», — викарбувано тепер на оновленому обеліску. Чи будуть об’єктивнішими сучасні російські дослідники життя Григорія Нелюбова? Принаймні агенція «Роскосмос» уже ініціювала зйомки документальної стрічки про льотчика з України...