У народі вважається, що до трьох років діти є янголами. Психологи підтверджують: малюки не можуть цікавитися питаннями статі хоча б через те, що вони мають купу інших першочергових завдань: вчаться ходити, бігати, їсти; опановують мову. Як зазначає доктор психології і медицини Володимир Леві, малюк може цікавитися своїми статевими органами, але це настільки ж невинне дослідження, як і смоктання пальця.
Після двох–трьох років дитину поступово привчають до того, що без одягу бігати негарно. Відтоді він чи вона більше дізнається про те, ким є у світі. Хлопцям як приклад ставлять тата чи інших дорослих чоловіків, які не рюмсають, «граються» машинами, в ремонт чи в футбол, а дівчатам — мам, тьоть, які не б’ються з іншими, вміють готувати їсти, турбуються про малюка. Це — визначення своєї соціальної ролі як належного до одного з двох великих таборів: чоловіків та жінок.
Чотири–п’ятирічні діти можуть захотіти чіткіше перевірити, чим хлопці відрізняються від дівчаток. Саме тоді й відбувається те, що часто лякає мам і тат — ігри «в лікаря» чи «в сімейні стосунки». Як вказує Володимир Леві, ці ігри є ще цілком цнотливими, хоча й закладають моделі майбутньої еротичної поведінки. «Ці ігри відразу ж забудуться, але допоможуть потім, коли надійде час... — пише Леві. — Викривання й репресії — це психотравми на все життя і ризик залишитися без онуків. Лише в тому випадку, коли «взаємодослідження» повторюється часто, варто спокійно і твердо сказати, що так чинити негарно, некрасиво — так само, як плюватися чи показувати язик».
Приблизно з трьох років у дитини може виникнути запитання, звідки вона взялася. Психолог–практик Анна Римаренко радить батькам розповідати правду. Без анатомічних подробиць, з одного боку, та без вигадування про те, що дитину знайшли в капусті, приніс лелека чи купили у супермаркеті. «Ми з чоловіком розповіли сину, що до народження він сидів на хмарці й вибирав, у кого народитися, — розповідає пані Римаренко. — Ми також сказали, що дуже задоволені й горді, що він вибрав саме нас. А виріс він у мами в животику й спочатку був такий, як насінинка, потім — як яблуко, потім ще більший, а коли надійшов час, народився через дірку в маминому животі».
Психологи попереджують: не варто вигадувати міфічні історії про народження дитини. З часом він чи вона однаково про все дізнаються — з телебачення, книжок, «на вулиці». Дитина буде шокована тим, що батьки її надурили й перестане їм довіряти. Добре, коли в домі, де виховується дитина або в її дідуся, бабусі є домашні тваринки — кролики, коти, собака. Якщо тварина народжує маля, вилизує, годує його, дитина це сприймає як нормальний життєвий процес, поступово здогадуючись, що приблизно так народжуються і люди.
За теорією Леві, яку поки ніхто не спростував, із сімей, де питання статі були заборонені, виходять люди двох крайніх типів: гіперактивні та гіперпасивні. Перші мають бажання перемогти всі заборони, пов’язані зі сферою сексуального, а звідси — спалахи агресивності, нахабство, цинізм, жахлива ревнивість. Власних дітей такі люди деспотично контролюють, відчувають до них недовіру. Гіперпасивні витісняють своє бажання у підсвідоме, тим самим викликаючи внутрішнє роздвоєння: у свідомості: «це» — погано, брудно; у підсвідомості — все наповнене «цим». У результаті — скутість у спілкуванні, особливо з протилежною статтю, збіднення емоційності, далі — різноманітні труднощі інтимного життя, яке може просто не відбутися. З власними дітьми — той самий сліпий контроль. У похилому віці можливий варіант «сивина в бороду — біс у ребро».
Психологи радять для дитини, якій виповнилося два–три роки, виділяти окрему кімнату. По–перше, батьки мають право хоча б уночі побути наодинці одне з одним. По–друге, маляті небажано ставати випадковим свідком статевого життя батьків. Рухи, звуки можуть налякати дитину; вона, очевидно, подумає, що тато ображає маму, що вони сваряться чи навіть б’ються. Якщо ж дитина стала свідком еротичних ігор батьків, психологи радять приділити їй увагу, вкласти спати, пояснивши, що з батьками все добре і що вони, наприклад, гралися. Наступні кілька днів не варто уникати один одного, краще поводити себе природно й лагідно, інакше малюк подумає, що батьки справді билися–сварилися.
З шести–восьми років дівчатка й хлопчики починають «дружити одне проти одного». У цей час вони пізнають свою стать. Потім, років із 12—14, почнеться етап взаємного притягування, зацікавленість невідомим протилежним світом.
У цей час хлопці та дівчата закохуються, говорять, що вийдуть за когось заміж чи одружаться, проте нічого поганого в таких «любовах» медики та психологи не бачать. Хоча і радять батькам серйозно та з розумінням ставитися до цих закоханостей, в жодному випадку не сміятися з дитини та цінувати її відвертість. Допідліткові закоханості — це, швидше, психологічне тренування майбутнього почуття, прояв симпатії, зацікавленості. Томління плоті починається дещо пізніше.
Одна з найзакритіших тем, на яку підлітки не хочуть говорити не лише з батьками, а й із близькими друзями, — це питання онанізму й мастурбації. Всі переконані, що це — соромно й негарно. Медики не отримали до сьогодні жодного підтвердження того, що онанізм приводить у майбутньому до якихось негативних фізіологічних наслідків. «І все ж таки, чому настільки соромно за це? Цей сором — теж голос твоєї природи, який вимагає розімкнутися, прозріти, щоб звільнити дух і злитися з любов’ю, що породжує життя», — пояснює в книзі «Абетка здравомислія» Володимир Леві.
Відволіктися від «незручних» думок допомагають заняття спортом, активне спілкування з друзями, хобі.
Опитування показують, що більшість юнаків у 14—18 років використовують такий своєрідний «клапан для розрядки» й цілком відмовляються від нього до 25 років. У жінок все відбувається інакше. Лише 12% дівчаток–підлітків займаються мастурбацією, але до 35 років вже більше половини жінок так досліджують свою сексуальність.
«В останнє десятиліття серед молоді намітилася нездорова тенденція, — розповіла психолог–практик Анна Римаренко. — Це коли перші еротичні фантазії хлопці проектують на «силіконових баришень» з телевізора чи чоловічих журналів. Перше еротичне збудження раніше стосувалося реальних жінок. Так, хлопець міг підглядати за жінками в лазні чи пережити піднесення, коли якась дівчина притискалася до нього в тролейбусі. Потім саме на таких дівчат і проектувалися еротичні фантазії юнака, жінку такого типу він шукав. Тепер же все частіше трапляються випадки, коли хлопці прагнуть мати «ляльку Барбі», а з реальними жінками у них навіть може нічого не вийти».
На дівчат образ «моделі» також має негативний вплив. Значна частина дівчат років з 13 вважає себе негарними у порівнянні з «королевами» подіуму, а тому почувається скуто, невпевнено, депресує лише через те, що не відповідає стандарту 90—60—90.
Мас–медіа займаються також своєрідною рекламою сексу. У піснях, молодіжних серіалах до стосунків між статями герої ставляться легко, мов до пригоди, інтрижки, приємного проведення часу. Підлітків інформують про те, що найбільша загроза, яку може принести ранній секс, — це небажана вагітність або хвороби, від чого є надійний захист — презерватив. Зрозуміло, що це — примітивізація складної сфери людських взаємин. Тим часом хлопець, у якого був випадковий ранній секс, дуже часто залишається невдоволений собою, партнеркою і взагалі за його уявленням «це» мало бути «значно крутіше». Дівчина ж відчуває себе «використаною», а потім, вважаючи, що їй «уже нічого втрачати», може почати змінювати партнерів чи взагалі втратити цікавість до цієї сфери життя.
Кандидат психологічних наук Валентина Бондаровська відзначила, що хлопці та дівчата, які часто змінюють партнерів, можуть взагалі не «дорости» до справжнього кохання, коли по шкірі бігають мурахи лише від доторку до руки свого обранця.
Як же вберегти дітей від помилок? Це дуже просто і складно водночас. Психологи радять: по–перше, самим показувати гарний приклад щасливого подружнього життя; по–друге, не боятися говорити на будь–які теми, обговорювати найсокровенніше (і не тоді, коли дитині вже 14—15 років, а значно раніше); і по–третє, розвивати дитину, щоб він чи вона читала романтичні книжки, захоплювалася спортом, музикою, туризмом, словом, мала й інші шляхи розвитку, крім статевого.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
