Несподіванка зі Спасом

25 жовтня Київська міська рада таки передала УПЦ Московського патріархату в безкоштовне користування церкву Спаса на Берестові. Упродовж кількох тижнів перед цим найшанованіші постаті нації і широка громадськість міста вимагали не робити цього і залишити давньоруську пам’ятку, не пристосовану для богослужінь, у підпорядкуванні Національного Києво–Печерського історико–культурного заповідника. Міністерство культури і туризму України, яке 7 вересня надіслало до столичної міськради свою письмову згоду на те, щоб передати пам’ятку Києво–Печерській лаврі, на прохання городян 12 жовтня відкликало цей дозвіл. А 18 жовтня на сесії Київради створили комісію «для детального вивчення ситуації» довкола храму, до складу якої увійшов директор заповідника Сергій Кролевець, голова Державної служби з питань культурної спадщини Микола Кучерук і депутати Київради.

Голова постійної комісії з питань власності Київради Володимир Дейнега, який очолює фракцію Партії регіонів, повідомив на сесії, що всі необхідні узгодження, зокремавід Міністерства культури, на передачу майна заповідника міськрада отримала. І що передачу трьох корпусів (церкви Спаса, сторожки і корпусу 89) підтримала «створена 18 жовтня депутатами Київради спеціальна робоча група після вивчення ситуації з майном Києво–Печерського заповідника». «УМ» з’ясувала, що пан Дейнега публічно оперував, м’яко кажучи, неправдивими даними. «Для мене рішення міськради стало великою несподіванкою, — каже «УМ» Сергій Кролевець. — Мене ніхто на те засідання не запрошував. Задекларована 18 жовтня комісія жодного разу не збиралася. Я очікував, що її представники прийдуть у заповідник, готувався їх зустріти і показати будівлі, про які йдеться, адже ці люди переважно не знають, як вони виглядають і де розташовані. Утім виїзду комісії на місце так і не було».

Як повідомив «УМ» заступник голови Державної служби охорони культурної спадщини Яків Діхтяр, за угодою між Київрадою і Міністерством культури, майно Києво–Печерського заповідника можна передавати комусь у користування лише за згодою Мінкультури. Однак про якийсь другий лист міністра Юрія Богуцького з «повторним» дозволом на передачу церкви–усипальниці великого Київського князя Московському патріархатові пан Діхтяр не чув. Хоча його служба — профільна щодо історико–культурних заповідників, яка за словами працівників Мінкультури, готує листи з цього питання для підпису міністра. Немає відповідного повідомлення і на сайті Міністерства.

«Рішення Київради, базоване на неправді, з порушенням законів, не може бути на користь киян і православної церкви, — каже Сергій Кролевець. — Поки що ми живемо в радянській системі координат, коли важливі рішення приймає влада без широкого громадського обговорення. Мені здається, єдине, що може змінити цю ситуацію, — це громадська форма прийняття рішень».