Прощавайте, голки та шприци?

      Ученим давно хотілося винайти такий засіб введенння ліків до організму людини, який би не шкодив внутрішнім органам і не викликав відрази у хворого. Пластир на шкіру — і жодних проблем! Ні тобі голок, ні шприців, ні гірких на смак пігулок. Але заковика полягала в тому, що шкіра не пропускає нічого ззовні. Це нормальна захисна функція покриву людського тіла. Але тепер вчені Каліфорнійського університету запевняють, що перехитрили природу. Більше того, їхній «пластирний» метод введення ліків уже зараз можна запроваджувати в медичну практику. На їхню думку, цей метод має багато переваг. По-перше, далеко не всі препарати можна приймати через рот, бо частина з них просто розчиняється у шлунковому соку і не потрапляє у кровообіг. Уколи — теж не ідеальний засіб: це боляче, на місці частих уколів внутрішньом'язово місяцями потім не розсмоктуються ліки. По-друге, прийом лікувальних речовин через шкіру розвантажує печінку, нирки та інші внутрішні органи, і концентрації лікувальних препаратів при цьому значно менші. З пластиру препарат засвоюється не одразу, а поступово.

      Проте вищевикладене не означає, що від завтрашнього дня ми всі ходитимемо з пластирами. Сьогодні на ринку є лише кілька лікарських препаратів, які можна приймати через шкіру. Вчені змогли провести через шкіру лише маленькі частинки деяких субстанцій, зокрема гормони, нікотин і нітрогліцерин.

      Як виявилося, щоб зробити пластирні ліки ефективними, треба послабити непроникність шкіри. Таким «ключем» може бути слабкий електричний струм (іонтофорез) чи ультразвук (сонофорез). Та оскільки для проведення таких процедур потрібна відповідна апаратура, це не дуже практично для повсякденного застосування. Чим ще можна збільшити пропускну здатність шкіри, так це хімічними речовинами. Утім навіть вони, як показали попередні експерименти, сприяють проникненню в організм людини лише деяких фармацевтичних засобів, передусім малих частинок, причому таких, що мають у своєму складі жирові сполуки. Білкові ліки, які часто називають фармацевтичними препаратами майбутнього, ввести під шкіру через пластир досі не вдавалося.

      Але схоже, що вченим Каліфорнійського університету вдалося подолати цю перепону. Робоча група під керівництвом Саміра Мітраготрі розробила новий революційний метод, що збільшує пропускну здатність шкіри. Вчені виходили з принципу: якщо важко знайти одну сполуку з відповідними властивостями, то комбінація кількох із них може дати бажаний результат. При цьому вони розраховували на ефективну взаємодію, коли спільний результат більший за суму складників.

      Лишилося тільки знайти необхідну комбінацію сполук із багатьох тисяч варіантів. За допомогою розробленої вченими технології миттєвого аналізу сполук, які підвищують пропускну здатність шкіри, пошуки значно пришвидшилися. Вчені з'ясували, що якщо це та комбінація сполук, яка підвищує пропускну властивість шкіри, то водночас значно підвищується електропровідність шкіри, тобто вона краще пропускає електричний струм. Керівник каліфорнійської групи дослідників Доктор Мітраготрі говорить: «Цим методом ми дослідили п'ять тисяч різних комбінацій двох препаратів. При використанні традиційних методів на це пішло б сім років, а ми впоралися із завданням упродовж двох місяців». Під час первинного відбору вчені відсіяли 98 відсотків неефективних комбінацій. Решту перевірили на предмет того, як вони сприяють проникненню ліків через шкіру та чи при цьому не подразнюють її. У підсумку вони відібрали дві дуже перспективні суміші й перевірили їх дію на пацюках. Дослідження показали, що завдяки цим сумішам до організму через шкіру потрапляють навіть великі частинки ліків, включно з цінними, з лікувальної точки зору, білками, і шкіра при цьому не страждає. Причому ліки потрапляють до організму через шкіру в 50—100 разів швидше, якщо порівнювати з наявними до цього часу методами.

      До речі, це не єдиний метод прискорення проникнення ліків до організму через шкіру. Дуже перспективними вважають пластирі з так званими мікроголками. Вони пробивають верхній шар шкіри, і таким чином ліки потрапляють до організму. При цьому шкіра загалом не пошкоджується, і, що важливо, всередину не потрапляють інші хімічні субстанції-прискорювачі, як це маємо у випадку з методом учених з Каліфорнійського університету. Також методом, за яким майбутнє, вважається введення до організму ліків шляхом вживлення маленьких керамічних плиток, на яких є заповнені лікарським препаратом ямки. Вони покриті надзвичайно тонкою металевою плівкою, з'єднаною з пристроєм, що подає електричні імпульси. Від імпульсів металева плівка розчиняється, і ліки потрапляють всередину тіла. Пристрій можна запрограмувати таким чином, що він дозуватиме ліки та подаватиме їх в організм через потрібні проміжки часу чи тоді, коли людина потребує їх  найбільше. Наприклад, коли серце починає битися частіше чи починає занадто швидко зростати рівень глюкози.

      Але поки вчені у пошуку, ми все ще будемо, мабуть, заручниками традиційних методів введення ліків через рот, внутрішньом'язово та внутрівенно.